|
Сиамские кошки
| |
| Toma | Дата: Четверг, 07 Марта 2013, 01:22 | Сообщение # 1 |
Сообщений: 2
Статус: 
| Сиамские кошки представляют собойобразец легкой миниатюрной кошки с удлиненной клиновидной головкой. Ее просто
невозможно ни с кем спутать, потому что специфическая концевая окраска
неповторима и является признаком частичного альбинизма.
Представительницы этой породы (как и абиссинские кошки) остались единственными
прямыми наследниками своих предков. Сиамов не скрещивали с европейскими котами,
и поэтому они сохранили первозданность восточной породы.
Шерсть сиамских кошек короткая, мягкая и блестящая. Окрашена неравномерно.
Специфический признак породы - темная "маска" на мордочке.
"Маска" на мордочке соединена с ушами, покрывает всю морду, но не
должна заходить на черепную часть головы.
Такого же тона, что и "маска", должны быть уши, лапы, полоса шерсти
вдоль хребта и хвост. Живот и бока более светлые, на них допускаются легкие
цветовые оттенки, гармонирующие с основным тоном, но ни в коем случае не пятна.
Цвет отметин также не допускает полос и пятен.
В зависимости от окраса отметины могут быть шоколадные, голубые,
темно-коричневые или лиловые. Между основным окрасом и отметинами должен быть
хорошо заметен контраст.
Котята сиамской породы рождаются кипенно-белыми. Со временем они темнеют,
причем в более теплых краях сиамцы становятся более темными, в холодных - более
светлыми. Волос имеет характерную окраску - кончики темнее, чем основание.
Откуда у сиамских кошек "маска"?
Типичная картина окрасов сиамских кошек (также как и балинезийских, бирманских
и колор-пойнтов) объясняется температурными колебаниями кожи. В крайних точках
тела кошки температура кожи обычно чуть ниже, чем в других местах. Растущие в
этих "низкотемпературных" точках волоски содержат больше темного
пигмента меланина, поэтому и становятся более темными. Если сиамских кошек
содержат при пониженной температуре, шерсть на их туловище становится темнее,
чем обычно. И наоборот, в тропических странах обычно темные места, известные
как концевой окрас, светлее, что связано с воздействием повышенной температуры.
Тот же самый эффект, хотя и локализованный, получается, когда на лапе долгое
время находится, например, бинт - увеличение тепла обусловливает рост новой
шерсти с менее выраженной пигментацией, чем за ее пределами.
История сиамской породы
Сиамские кошки задолго до того, как попали в Европу, обитали в Сиаме (Таиланд).
Там эта кошка считалась национальной реликвией страны, почиталась в храмах, как
священная, и тщательно охранялась законом. Вывоз ее за пределы государства был
запрещен. Сиамские кошки жили в королевской семье и являлись частью некоторых
монарших ритуалов.
Сиамские кошки вошли в предания и легенды Таиланда. Тогда, в Сиаме, характерным
признаком для этих животных были узелки и заломы на хвостах. Но на самом деле -
это один из симптомов вырождения, скрещивания близких родственников. Сейчас
этот признак крайне нежелателен при характеристике животного.
Согласно легенде, кошка всегда сопровождала тайскую принцессу во время омовения
в реке. Купаясь, принцесса оставляла кольца на хвосте своей маленькой любимицы.
Однажды кошка потеряла одно из драгоценных украшений, и с тех пор девушка
завязывала на хвосте кошки узелки.
Предположительно сиамские кошки произошли от бенгальского дикого кота. Одно из
доказательств этого - наибольший по сравнению с другими кошачьими породами срок
беременности, продолжающийся 65-68 дней, в то время как у длинношерстных кошек
она длится 62-65, а у короткошерстных европейских - 55-60 суток.
История сиамских кошек в Европе началась еще в позапрошлом веке - в 1884 году.
Пару сиамских кошек в Великобританию привез английский консул, которому этих
кошек подарил сам король Сиама. Это означало высшую награду, поскольку вывозить
этих кошек из страны было запрещено. В 1885 году эти кошки были выставлены в
Лондоне, а через несколько лет, в 1902 году был установлен стандарт сиамских
кошек.
В Америку и другие страны сиамы попали немного позже.
Сейчас в мире различают более 40 пород сиамских кошек. Среди них имеются
одноцветные вариации: чёрные (эбоны), голубые, лиловые, красные, кремовые,
белые, бронзовые (гавана), серебристые, а также пятнистые, полосатые,
мраморные, черепаховые вариации.
Описание породы
Шерсть сиамских кошек короткая, блестящая, плотно прилегающая. Строение тела
сиамских кошек отличается изяществом - эти кошки невелики по размерам, костяк
миниатюрный, тонкий. Плечи и бедра сильные. Само тело мускулистое и гибкое.
Череп выпуклый, голова клиновидной удлиненной формы, мордочка изящная, точеная.
Подбородок и челюсти средних размеров. Прямой нос должен быть без явно
выраженного перехода в лобовую часть, то есть без "седелки".
Шея и ноги кажутся тонкими, по сравнению с крепким поджарым телом, но пропорции
всегда соблюдены идеально. Лапы аккуратные, миниатюрные. Передние ноги немного
короче задних.
Мочка носа и подушечки лап маленькие, овальные. Хвост очень длинный и худой, с
заостренным кончиком.
Ушки большие и широкие, кончики заострены.
Один из ведущих признаков породы - форма и цвет глаз. Цвет - всегда
ярко-голубой. Это основной признак сиамских кошек. Специалисты характеризуют
его иногда как лучисто-голубой, иногда живой голубой, а порой называют его
светящимся. Глаза должны быть миндалевидной формы, расположены немного
наискось. Однако они не должны быть посажены слишком глубоко или, наоборот,
быть навыкате.
У некоторых сиамских кошек возникают проблемы с наложением изображений, которые
видит каждый глаз, друг на друга. В результате нарушается бинокулярное
(трехмерное) зрение и у таких кошек возникает "двойное зрение".
Именно поэтому они косят, пытаясь скорректировать дефект.
Характер сиамской кошки
Сиамские кошки отличаются довольно необычным и строптивым нравом. Независимость
характера, великолепные охотничьи качества отличают эту кошку от ее более
смирных собратьев. А горячий темперамент обусловил ей славу жуткой упрямицы и
даже опасной для человека спутницы.
Бытует мнение, что сиамские кошки могут напасть на хозяина и поранить его, что
они коварны и ревнивы, не послушны и не верны.
Но на самом деле это не так, потому что сиамские кошки любят людей и обожают
компании. Одна из характерных черт сиамской кошки - сильная привязанность к
человеку. Если кошке создать благоприятные условия и окружить заботой и лаской,
то она отплатит добром, поскольку это общительное и нежное животное.
Сиамская кошка сильно привязывается к своему хозяину и, если в доме есть другие
животные, она будет ревновать. Не забывайте, что они очень чувствительны к
различным нюансам взаимоотношений со своими хозяевами.
Сиамские кошки очень настороженно относятся к чужим людям.
Если вы вынуждены оставлять свою питомицу одну на длительное время, сильно
страдать от этого кошка не будет. Независимые сиамы достаточно легко перенесут
одиночество. Но по возвращении домой, вам придется посвятить своей кошке много
своего внимания и ласки - нужно поиграть с кошкой, пообщаться с ней, побаловать
вкусненьким - у сиамских кошек четко выраженная потребность в возможно большем
общении. Она любит быть в центре внимания.
Сиамские кошки в силу своей неиссякаемой энергии являются прекрасными
партнерами для игр. Как правило, они сами проявляют инициативу. Никто не
бросается за брошенным клубочком с таким азартом, как она.
Но от хозяев сиамских кошек требуется много терпения и море такта. Сиамов можно
наказывать только по справедливости, но обижать нельзя ни в коем случае, потому
что они очень ранимы и любая обида запомнится ими на долгое время.
Сиамские кошки элегантны, грациозны и общительны, умны и верны. Иногда эти
свободолюбивые животные в знак несогласия с действиями хозяина могут подавать
голос, но это не признаки агрессии и коварства. Просто сиамские кошки - это
гордое, свободолюбивое животное, с которым нужно считаться.Добавлено (07 Март 2013, 00:21)
---------------------------------------------
Акваріумні рибки
Виявляється, наші акваріумнірибки не такі прості. Перша риба з'явилася близько 300 мільйонів роківтому – це була одна з перших хребетних тварин. Риби – найбільш древня група
хребетних тварин. Видове різноманіття риб вражає – в клас риб відносять близько
двадцяти тисяч видів, але в акваріумах, в основному, живуть костисті риби.
Справа не в якомусь особливому виборі, а в тому, що практично всіх сучасних риб
можна віднести до цього інфракласу.
Насправді, в оригіналі, акваріумнірибки не призначені для життя «в склі». Для нас екзотикою є плаваючі вакваріумі піраньї, а ось звичайні сомики не викликають жодного здивування. Це
не правильно. Вони теж походять з тропіків та інших екзотичних місцевостей,
але, звиклі поколіннями жити в акваріумах такі рибки змінюють свої якості,
зовнішній вигляд і звички. У акваріумних рибок не стоїть питання розмноження в
штучному середовищі, а з кожним наступним поколінням вони все більше звикають
до характеристик «не своєї води».
Багато видів акваріумних рибок були
виведені штучно – серед них такі популярні в наших домах гупі, мечоносці,
барбуси і скалярії. Селекціонери спеціально виводять такі види, у яких різко
виділяються часом навіть найбільш нехарактерні риси. Яскравим прикладом тому є
рибки-альбіноси, які у відкритій воді просто не вижили б довго, зате в домашніх
умовах вони користуються попитом. Крім того, у акваріумних рибок імунітет
набагато слабкіший, ніж у їхніх побратимів у природному середовищі.
Деякі оригінали тримають в акваріумах
великих риб, характерних для даної кліматичної зони. Що може бути простішим –
спіймав на рибалці сома або карася і тримай дома, якщо, правда, він погодиться
з таким життям. Однак такі мешканці влаштовують далеко не всіх, акваріумістам
подавай екзотику і різноманітність форм. І лише дехто задумується, що з
біологічної точки зору багато «цікавих» акваріумних рибок є неповноцінними, а
то й частково дисфункціональними. Якщо їх випустити в природне середовище, вони
легко загинуть.
Хоча для тих акваріумних рибок, які
більш стійкі до зовнішніх факторів, а, відповідно, ближчі до своїх диких
предків цікаво влаштовувати оригінальне мікросередовище. Це стосується рибок
вод помірного кліматичного поясу. Створення природних умов мікросередовища
полягає в тому, щоб створити в акваріумі таку ситуацію, коли ґрунт, рослини і
мешканці акваріума, а також абіотичні фактори, такі як освітлення і
характеристики води відповідали тому, до чого в оригіналі звикли акваріумнірибки. Це, звичайно, дещо трудомістко, але зате потім дуже цікаво спостерігатипроцеси життєдіяльності.
Першими в Європу на початку XIX століття
були завезені макроподія і бійцівські рибки. Найвідоміша у наших акваріумах
рибка – золота – родом з Китаю. Відповідно до фен-шую такі рибки в акваріумі
приносять господареві добробут, удачу та успіх. А для тих, хто цю саму удачу
вже зловив за хвіст на ринку домашніх вихованців існують кольорові арровани –
найдорожча акваріумна рибка в світі. Ціна однієї особини вимірюється десятками
тисяч доларів.
Запорука здорового акваріума – правильний
підбір його мешканців і догляд за ними. При покупці акваріумних рибок важливо
пам'ятати той факт, що як би Вам не подобалося видове різноманіття розмірів і
фарб, селити в одне «приміщення» краще рибок одного виду або
близькоспоріднених. Перед покупкою уважно вивчіть звички передбачуваних
вихованців, щоб не виявилося, що обрані вами види харчуються один одним.
Акваріумні рибки: короткий оглядАкваріумні рибки
прикрасять життя кожної людини, зробивши її більш різноманітним. До того ж у
них є одна перевага, вони не вимагають особливого догляду, у порівнянні,
наприклад, з собаками або хом'ячками. Але їх власникові доведеться освоїти
особливості створення підводного світу.
Якщо прийнято рішення завести акваріум,
то слід заводити акваріумних рибок, які не вимагають особливого догляду,
наприклад, гупі. Гупі – це такі акваріумні рибки, яких можна назвати всеїдними,
але годувати їх краще живим кормом. Вони не висувають ніяких особливих вимог до
ґрунту і рослин. З часом можуть навіть порадувати власника потомством.
Мечоносці також добре підійдуть для
початківця аквариуміста. Ці акваріумні рибки мають яскраво-червоне забарвлення,
вони невибагливі, але їм постійно потрібна свіжа вода. Вони будуть себе
прекрасно почувати, якщо в акваріум додати ложку кухонної солі.
Якщо ж хочеться, щоб акваріум набрав
гарного вигляду, то слід звернути увагу на рибок під назвою неони. Це
надзвичайно красиві рибки, але потребують ретельного догляду. Ці акваріумні
рибки люблять жити серед рослин, а також їм необхідний темний ґрунт і трохи
торфу для води.
Прикрасять акваріум, і будуть радувати
око власника, акваріумні рибки, що відносяться до сімейства лабіринтових, а
саме півники, ляліуси, гурамі, гурамі перлинні. Гурамі – красиві сірі
акваріумні рибки, колір яких на світлі переливається. Вони невибагливі,
всеїдні, добре уживаються з іншими видами. Гурамі перлинні мають дуже гарний
зовнішній вигляд, а їх тільця вкриті красивими білими цятками. Але вони
вимогливі до води, яка постійно повинна бути чистою. Починаючому акваріумісту
краще звернути свою увагу на півників, які дуже невибагливі. За гурамі ж
необхідно ретельно доглядати.
Також уваги заслуговують акваріумні
рибки сімейства сомовидних. Приміром, сомика крапчастого можна годувати всіма
кормами, а також вода, в якій він буде утримуватися, не потребує аерації.
Особливістю сомиків є те, що вони люблять порпатися в ґрунті, шукаючи залишки
їжі, але при цьому вони каламутять воду. Слід зазначити, що сомикам не
подобається яскраве освітлення, вони вважають за краще ховатися в кутах акваріума
або під листям рослин.
Тому, хто вже має акваріум, не вдасться
встояти перед спокусою обзавестися красивими золотими рибками. Але, якщо
досвіду все-таки ще мало або на улюблене заняття виділяється обмежена кількість
коштів, то з золотими рибками слід почекати. Адже золоті акваріумні рибки є
дуже ніжними створіннями, яким необхідна дуже тепла вода, багато простору,
обов'язково живий корм і постійний догляд.
Природно, всі акваріумні рибки унікальні
і по-своєму красиві, і щоб описати всіх просто не вистачить формату однієї
статті. Вище ми розповіли про найпоширеніших мешканців акваріумів, а зараз
хотілося трохи зупинитися на проблемі вибору.
Вибір акваріумних рибок
Першою порадою може бути таке правило,
купувати варто лише здорових рибок. Хоча в практиці майже кожного акваріуміста
в якийсь момент зустрічається спалах хвороб серед рибок, але такий ризик
зводиться до мінімуму шляхом ретельного відбору рибок при покупці.
Вибираючи в магазині акваріумних рибок
для свого живого куточка, акваріуміст має право вимагати у продавця, щоб той
зловив саме вподобану рибку. Від покупки рибки краще відмовитися, якщо
продавець піддав її стресу, довго ганяючи по акваріуму. Слід пам'ятати, що
досвідчений продавець ловить рибок швидко і ефективно.
Акваріумні рибки мають досить велику
кількість видів і яких тільки рибок не побачиш в акваріумах. Але не всіх рибок
можна утримувати разом, для кожного виду риб необхідне своє середовище, рослини,
тип водойми. Великих за формою і розмірами риб звичайно ж бажано утримувати з
такими ж іншими видами. Можуть жити в акваріумі і чудово уживатися наприклад
невибагливий карась і дуже вимоглива до умов утримання расбора.
Для багатьох видів рибок потрібні свої
умови утримання їх в акваріумі. Очевидно що, легше створити всі необхідні умови
для якогось одного виду акваріумних рибок. При отриманні потомства від багатьох
риб, так і діють у багатьох випадках. Але є такі періоди в житті рибок, коли
вони не розмножуються, ось тоді багато рибок вимагають однакових умов утримання
і можуть бути поселені в одному акваріумі.
Щоб було простіше підібрати рибок для
акваріуму, розділимо їх на різні групи, враховуючи при цьому умови, які важливі
для їх життєдіяльності.
Холодноводні акваріумні рибки
Це такі рибки, які живуть в холодному
акваріумі (без підігріву води), температура води в якому тримається протягом
тривалого часу від +14 до +25 градусів.
Тепловодні акваріумні рибки
Найпоширеніші в акваріумах рибки –
представники групи живородних зубастих коропів. Їхня батьківщина – Америка.
Річки та озера, ставки, калюжі і навіть канавки на рисових полях американських
тропіків і субтропіків густо заселені цими цікавими рибками.
Підбір акваріумних рибок рекомендується
почати з живородних. Живородні при розмноженні не відкладають ікру, а метають
живих, цілком-сформованих дитинчат. Це дуже вигідно для рибок. Личинки, які
вилупилися з ікринок, слабкі та безпорадні. Вони масами гинуть, як гине масами
і сама ікра. У живородних діло йде інакше. Мальок, який щойно з’явився на світ,
жваво тікає, добре ховається. Його важко зловити і іншим рибам, і власним
моторним батькам.
Саме тому, потрапляючи в якусь водойму,
живородні швидко його заповнюють. Це – важлива властивість, яку, як Ви побачите
надалі, людина використовує в своїх цілях. Поширені в акваріумах живородні
рибки (крім молінезій) дуже невибагливі. Вони живуть в будь-якій воді: як
м'якій, так і жорсткій, як в кислій, так і в слабко лужній.
Виносять живородки і сильне підвищення
солоності: якщо вони захворіли, в акваріум можна сміливо сипати кухонну або
морську сіль, виходячи з розрахунку одна чайна ложка на літр води. Сипати
потрібно потрохи! При цьому треба стежити лише за рослинами; з рибами нічого не
станеться.
Добавлено (07 Март 2013, 01:22)
---------------------------------------------
Попугаи.
Попугаи из всех птиц - самые любимые домашние питомцы во всём мире. Все без исключения виды попугаев (всего около 140 видов) очень хорошо привыкают к людям и быстро становятся членами семьи.
Для содержания крупных видов попугаев применяют цельнометаллические клетки. Для содержания одного попугая более других подходит четырехгранная клетка с плоским открывающимся верхом или куполообразная. В клетке должна быть одна или две жердочки. Клетка обязательна, должна быть просторной, чтобы попугай свободно расправлял крылья. Дверца клетки обязательно должна закрываться на висячей замочек.
Птицы, в том числе конечно и попугаи, очень эмоциональны, более того, они чувствуют атмосферу вокруг себя. У них есть и свое настроение, о чем необходимо помнить, когда мы общаемся с ними. Если вы захотели почесать вашего питомца прямо сейчас, а он этого не желает – не суйтесь, все равно вам это не удастся. Еще раз напомню: птицы – не хищники, поэтому стараются избегать лишних укусов. Для них укус – средство обороны. Поэтому если мы все же настаиваем на почесывании, когда птица не в духе, не замечаем ее «словесного» протеста, то в итоге оказываемся укушенными. Уважайте настроение вашего питомца! Стоит также обратить внимание на свое собственное поведение. Описаны случаи, когда люди могли контролировать поведение своего ары одним движением брови. Но если вы будете повышать голос, а уж тем более срываться на крик, истерить, упрашивать, угрожать – никакой реакции даже на знакомые команды не последует. Птица не может понять, с чего это ей слушаться такую истеричную натуру.
|
|
| |
| Irina | Дата: Среда, 03 Апреля 2013, 20:06 | Сообщение # 2 |
|
Сообщений: 3
Статус:
| Сиамские кошки
Внешний вид
Современная сиамская кошка имеет весьма характерную внешность, отличительными чертами которой являются тонкое, длинное, трубообразное гибкое тело, голова в виде длинного клина, большие миндалевидные косо поставленные глаза ярко-синего цвета, очень большие уши, широкие в основании и заостренные на концах, поставленные таким образом, чтобы между мочкой носа и кончиками ушей образовывался равносторонний треугольник. Шерсть короткая, плотно прилегающая к телу, без подшерстка. Очень длинный хлыстообразный хвост, тонкий от самого основания с заостренным кончиком.
Для сиамских кошек характерен окрас колор-пойнт (светлая шерсть с более тёмным окрасом на лапах, морде, ушах и хвосте). Такой окрас — это проявление неполного альбинизма, называемого акромеланизм. Действие акромеланизма связано с температурными особенностями живого организма: в теплых частях тела вырабатывается меньше пигмента, чем в холодных, поэтому ушки, лапы, хвостик и мордочка окрашены в более тёмный по сравнению с остальным телом цвет. С возрастом контраст пойнтов по сравнению с телом может стать меньше. После года большинство кошек пойнтового окраса имеют затемнение по корпусу. Сиамские котята рождаются абсолютно белыми, через несколько дней после рождения начинают темнеть пойнты, окончательно окрас устанавливается в 6-10 месяцев. Самый распространенный окрас среди сиамских кошек — сил-пойнт. При этом окрасе отметины имеют тёмно-коричневый, почти чёрный цвет. Однако отметины могут быть также голубого (блю-пойнт), шоколадного и лилового (lilac) цвета. Эти 4 окраса считаются оригинальными и в некоторых системах приняты только эти окрасы у сиамских кошек. Однако многие системы также признают сиамскими и другие окрасы: циннамон-, фавн-, рэд-, крим-, торти-, торби-, -тэбби-пойнт. Также сиамская схема окраса имеет особенность менять тон, насыщенность и оттенок в зависимости от температуры окружающей среды. Как правило, чем холоднее, тем темнее становится животное. Оптимальная температура для выставочной сиамской кошки — 25-28 °C.
Многие сиамские кошки первоначально имели залом на конце хвоста и заметное косоглазие. В данный момент эти генетические дефекты также иногда проявляются у сиамских кошек, однако, они являются дисквалифицирующими пороками и выбраковываются из разведения. Ранее же эти недостатки считались признаками породы.
Ирина Костюченко Ф-202
Сообщение отредактировал Irina - Среда, 03 Апреля 2013, 20:09 |
|
| |
|
