Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 72
Лекція № 14:  Палочковидні форми
збудників кишкових  інфекцій

План
 
1. Ентеробактерії.
2. Шигели.
3.  Сальмонели.
4. Холерні вібріони.
5. Кампілобактер.
6. Клостридія ботулінум

1. Ентеробактерії.
Escherichia coli  

    Історичні відомості. Відкрита в 1886 році австрійським науковцем Т. Ешеріхом. Розроблений у 1942 – 1945 році метод серологічної діагностики став основою для сучасної класифікації цих бактерій.     
    Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина (частіше уражена стертою формою захворювання) або носій. Шлях передачі фекально-оральний, частіше через продукти харчування. Вживання недосмаженої, забрудненої землею яловичини, поїдання заражених бобових паростків або свіжих листових овочів як наприклад салат і шпинат може спричинити хворобу. Крім того, інфекція може проявитися після пиття сирого молока і після плавання. Також заразитися можна через забруднену стічними відходами воду.
Escherichia coli  
Етіологія: поділяють патогенні для людини штами на 3 групи: ентеропатогенні (ЕПКП), ентероінвазійні (ЕІКП), ентеротоксигенні (ЕТКП), паличка розміром 0,5 – 2 мкм, перитрих, утворює капсулу, грам-. Зараження пов'язане з їжею: вживання недосмаженої, забрудненої землею яловичини, також хворіють від поїдання заражених бобових паростків або свіжих листових овочів як наприклад салат і шпинат. Крім того, інфекція може проявитися після пиття сирого молока і після плавання. Також заразитися можна через заражену стічними відходами воду.
    На території нашої країни найчастіше зустрічається штам ЕІКП 0124 Escherichia coli  
Антигенні властивості: виявляють до 170  О-антигенів, Н – антигени (джгутикові) і соматичні капсульні К-антигени.     
Культуральні властивості. Факультативні анаероби, розтуть на МПА, МПБ, при рН 7,2 – 7,8. Температура росту 37 °С. Здатні розщеплювати лактозу, завдяки цьому диференціюються на середовищі Ендо, де вони ростуть в вигляді зафарбованих рожевих колоній.
Патогенез: люди, як правило хворі від Escherichia coli від двох до восьми днів (середня тривалість 3-4 дні). Escherichia coli ЕІКП 0124 викликає найчастіше такі симптоми:
Таблиця: симптоми під час захворювання на ешеріхіоз.
Симптоми                                     Характер симптомів для Е.соli ЕІКП 0124
Інкубаційний період                    2 – 20 год
Початок                                         Гострий раптовий
Перші симптоми                          Біль у животі
Характер болю                             Різкий, нападоподібний
Тенезми                                         Дуже рідко
Нудота                                           Непостійна ознака
Блювання                                     Може бути відсутнім
Діярея                                            Постійна ознака
Кров у калі                                   Часто
Спазм сигмоподібної к.              Часто
Гіповолемія                                  Характерна
Токсичний синдром                     Наростаючий, зниження АТ
Озноб                                              На початку захворювання
Температура                                 Нормальна, субфебрильна
Тривалість пропасниці                До 2 діб, затягується при сепсисі
Тривалість клінічних проявів    1 – 6 діб
Групи ризику                                Діти дошкільного віку
Варіанти перебігу хвороби        Холероподібний, дизентерійноподібний

Патогенез специфічний для serotype O157:H7 : люди, як правило хворі від Escherichia coli serotype O157:H7 від двох до восьми днів (середня тривалість 3-4 дні). Escherichia coli цього штаму викликає важкий кривавий пронос і черевні судоми (геморагічний ешерихіоз).
Важке зневоднення – це основний наслідок розвитку гастроентериту дітей, викликаних кишковою паличкою
Важке зневоднення проявляється впалими очами та слабким тургором шкіри
Лабораторна діагностика: Виконують висівання матеріалу на середовище Ендо, яке має в складі лактозу та в якості індикатору фуксин, знекольорований сульфітом натрію. Колонії кишкової палички мають на цьому середовищі фуксиново-червоний колір з металевим блиском, тоді як колонії сальмонел та шигел безкольорові.
Лікування: етіотропне: тільки при сепсисі або в важких випадках.
Антибіотики таких груп:
напісинтетичні пеніциліни,
цефалоспоріни другого покоління,
аміногікозіди (неоміцин, амікацин),
фторхінолони (з урахуванням необхідності введення через значні побічні ефекти), левоміцетин, доксициклін (для дітей від 8 років)
Патогенетичне: Промивання кишечнику, окрім протипоказань. доксіциклін, Профілактика. Специфічна відсутня.
2. Шигели.
Shigella dysenteriae

Історичні відомості: термін ввів Гіпократ, який розділив всі захворювання на діареї (які викликають пронос) і дизентерії (які його не викликають, а спричинюють лише болі у кишечнику.
Етіологія: Shigellosis - інфекційна хвороба, викликана групою бактерій, названих shigella. Існує чотири види збудників дизентерії: shigella: boydii, dysenteriae, flexneri, і sonnei. Грам - . Має ендотоксин.
Культуральні властивості. МПА, МПБ, при 37  °С та рН 7,2 – 7,4;  колонії S-форми та R-форми.
Патогенез. Розмноження шигел на слизовій оболонці кишечнику та виділення ендотоксинів (іноді екзотоксинів) Shigella викликають пронос, лихоманку і судоми шлунку, що починаються день або два після того, як до організму потрапили бактерії. Пронос часто кривавий. Shigellosis звичайно триває 5 - 7 днів.
Схема міграції шигел через кубічний епітелій товстого відділу кишечнику.
Лабораторна діагностика.
Середовища Ендо, Плоскірєва або селенітове середовище, яке має фактори затримання росту інших бактерій. Колонії безкольорові.
Симптоми    Характер симптомів для дизентерії

Інкубаційний період               2– 5 діб
Початок                                    Гострий раптовий
Перші симптоми                     Озноб і жар, підвищення температури до 38 – 40 0С.
Характер болю                        Різкі, ріжучі болі перед дефекацією.
Тенезми                                    Дуже характерні перед дефекацією
Нудота                                       Непостійна ознака
Блювання                                Присутня часто при гострих формах
Діярея                                       Постійна з невеликим об´ємом рідини
Симптоми                                Характер симптомів для Е.соli ЕІКП 0124
Кров у калі                              Випорожнення мають вигляд м´ясних змивів.
Зневоднення                           В залежності від гостроти протікання: від 1 – до 9 % маси тіла.
Ураженні нервової системи Дуже характерне пригнічення з початку розвитку хвороби.
Група ризику                           Діти до 6 років
Госпіталізація                         Обов´язкова

Хворим з ускладненнями додають препарати аміноглікозидів: тобраміцин, амікацину сульфат, гентаміцину сульфат.
Тяжкі форми: фторхінолони з аміноглікозидами обов´язково, окрім обмежень за віком.
Таблиця симптоми під час захворювання на дизентерію.
Лікування легкої форми: препарати нітрофуранового ряду: фуразолідон
або препарати хіноліну: хлорхінальдол, інтетрікс.
Середньої важкості: препарати сульфаметоксазола: бактрім, септрін, бісептол – 480;
Або похідні хінолону: ципрофлоксацин (ципробай, цифран), офлоксацин (тарівід), норфлоксацин.
Лікування:
Тяжкі форми: поліміксін М, аміноглікозіди з цефалоспорінами ІІІ покоління:
При дизентерії Флекснера і Зонне призначають полівалентний дизентерійний бактеріофаг, що викликає специфічний лізис шигелл Флекснера і Зонне. Препарат випускається в рідкому вигляді і в пігулках з кислототривким покриттям. Приймають за 1 г до їжі всередину по 30—40 мл 3 рази на день або по 2—3 пігулки 3 рази на день. Можливо ректальне введення рідкого бактеріофагу.
Профілактика: специфічна відсутня.
Існують альтернативні схеми лікування дорослих та дітей (за Яковлевим)
3. Сальмонела
Salmonella typhi

Історичні відомості. Перше описання належить ветеринарному лікарю Сальмону у 1885 році. Сьогодні нараховується понад 2200 представників цього роду.
Актуальність. Антропозоонозні властивості збудника спричинюють все більше поширення хвороби. Серед збудників харчових токсикоінфекцій сальмонелі належить перше місце.  
Соціальні аспекти розповсюдження. Пристосованість бактерій до дії антибіотиків пов´язано з додавання антибіотиків у харчові продукти для тварин (з профілактичною метою).   
Salmonella typhi
Етіологія  Палочкоподібні клітини довжиною 1 – 3 мкм, рухливі. Фактор передачі інфекції – забруднені збудником продукти харчування. Зооантропонозна хвороба. Джерело інфекції – хворі тварини і птахи.
Культуральні властивості. Факультативні анероби. Збудник черевного тифу гарно ростуть на МПА, МПБ при рН 7,4 – 7,5.
Ферментативні властивості. Не ферментують лактозу, сахарозу, та адоніт, не розріджують желатин. Ферментують глюкозу без виділення газу, що є діагностичною ознакою.
Фактори вірулентності. Ендотоксин, який вивільнюється під час руйнування бактерій.
Клініка. 
Інкубаційний період – від 6 год. до 3 діб. Людина заражена salmonella  має такі симптоми:  лихоманку (хвороба починається з головного болю), черевні судоми, і пронос, що починаються через 12-72 години після зараження.
Потім настає характерний тифозний стан – безсоння, пригальмована реакція, втрата свідомості. На 8 – 9 день з’являються висипання на шкірі живота (з’являються розеоли). Хвороба триває 10 - 14 днів.
Характерні висипання на шкірі живота (з’являються тифозні розеоли).
Хвороба триває 10 - 14 днів. (слайд 80) Висипання на шкірі не завжди легко помітні в зоні живота розеоли помітили маркером.
(слайд 81) Найсильніші ускладнення – виразки лімфоідної тканини кишечнику – пейєрових бляшок.
Лабораторна діагностика. Перша неділя – висівання крові на середовище Раппопорт або жовчний бульйон.  Друга неділя хвороби – серологічна реакція Відаля.
Лікування: ампіцилін, напівсинтетичні пеніциліни (останнім часом спостерігають стійкість до препаратів цих груп), фторхінолони або цефтріаксон в випадку протипоказань для переостанніх.
Існують схеми лікування дорослих (А) і дітей (Б) (за Яковлевим)
Профілактика. Моновакцина – сорбована хімічна.  
4. Холерні вібріони.
Vibrio holerae. – холерний вібріон.
Історичні відомості: в період пандемій 19 століття Р. Кохом (Німеччина), Недзвецьким (Росія), Пачіні (Італія) незалежно зроблено описання хвороби
Етіологія. Vibrio holerae. – холерний вібріон, викликає кишкову інфекцію, грам- паличка, рухлива, має джгутик. Vibrio holerae – короткі, ізогнуті палички довжиною 1,5 – 3 мкм. Спор та капсул не утворює, рухливий за рахунок монотрихію (рис).
Культуральні властивості. Аероб або факультативний анаероб, температура росту 37 °С. Росте на малопоживних середовищах (1 % лужна пептонна вода). рН середовища від 7,6 до 9,2. У рідких середовищах за 6 – 8 годин утворює помутніння та ніжну блакитну плівку, у  агарі – через 12 – 14 год – прозорі колонії, опалесцюючі на світлі. Селективне середовище – середовище Аронсона, Монсура.
Епідеміологія. Хвороба антропонозна. Механізм передачи – фекально-оральний. Шляхи розповсюдження – водневий, аліментарний, контактно-побутовий. Людина отримує зараження холерою шляхом пиття води або з їжєю - продовольства, забрудненого бактерією холери.
Патогенез. Фактори вірулентності. Два типи антигенів: соматичний та джгутиковий (рис). Два типи токсинів – ендотоксин та екзотоксин. Екзотоксину належить основна роль у зневодненні організму. Інфекція часто м'яка або без симптомів, але іноді може бути дуже важкою. Приблизно один з 20 заражених людей має важку хворобу, що характеризується profuse водянистим проносом, блювотою і судомами ніг.
Симптоми. Характерний симптом під час холери - різке зневоднення: шкіра на животі не виправляється
Імунітет. Після перенесення хвороби – стійкий.
Лабораторна діагностика. Бактеріологічний: фарбування за Грамом та розведеним фуксином. В мазках знаходять зогнуті палички в вигляді скупчення риб. Далі виконують висівання на 1 % лужну пептонну воду та лужний агар (див. культуральні властивості). Швидкісні методи: імобілізація вібріонів 0,1 % холерною сироваткою.
Лікування: етіотропна терапія – доксициклін, левоміцетин,
патоненетична терапія – регідрон, сольові розчини внутрішньовенно. (слайд 92)
Існують протоколи лікування для дітей і дорослих.
Профілактика.  Специфічна -  вакцина від холери Dukoral від Вакцин SBL.
5. Кампілобактер.
Campylobacter – для людини  мають клінічне значення Campylobacter jejuni, Campylobacter coli, Campylobacter fetus.

Історичні відомості: вперше описаний як збудник хвороби кишечнику тварин у 1909 році. Хворобу людей описано у 1947 році Вінцентом.  
Актуальність. В останні роки має епідеміологічне значення через перехід харчової промисловості у приватний сектор і іноді неналежний контроль за приготуванням страв в мережі швидкого приготування їжі.
Етіологія: Campylobacter - фактично спіралевидні бактерії (рис.). Грамнегативні, неспороутворюючі, в вигляді коми або букви S довжиною 0,5 – 5,0 та товщиною 0,2 – 0,8 мкм, моно або амфитріхі. Шлях передачі – фекально-оральний.
Культуральні властивості. Нездатні зброджувати вуглеводи, використання енергії з амінокислот та проміжних продуктів циклу трикарбонових кислот, не гідролізує желатин та мочевину, мають оксидазну та каталазну активність.
Епідеміологія. Більшість випадків campylobacteriosis пов'язана з обробкою сирої свійської птиці або їжею сирого або недосмаженого м'яса птиці або теля. Навіть сік від сирого курячого м'яса може заразити людину. Єдиний шлях стати зараженим - розітнути  м'ясо, а потім використовувати немитий гострий ніж або посуд, щоб препарувати овочі або інші сирі або легко варені продукти. Від сирого м'яса Campylobacter можуть розповсюджуватися на інші продукти.
Патогенез. Ураження тонкого та товстого відділів кишечнику в вигляді абсцесів, виразок, крововиливів.
Клініка. Інкубаційний період під час кампілобактеріозу коливатиметься від 2 до 7 діб. Більшість людей, які захворіли з campylobacteriosis, мають пронос, черевний біль, і лихоманку в межах 2 до 5 днів після потрапляння до організму. Пронос, можливо, кривавий і може супроводжуватися нудотою і блювотою.
Лабораторна діагностика. Використовують бактеріологічний та серологічний методи лікування. Елективні середовища з додаванням брильянтового зеленого. Вирощують бактерії при температурі 37 – 42  °С в суміші 85 % нітрогену, 10 % вуглекислого газу, 5 % кисню.
Лікування.
Етіотропне лікування: ерітроміцин, гентаміцин.
Можливо використання левоміцетину, ампіциліну, стрептоміцину, доксицикліну.
Існують схеми двохкомпонентні лікування від кампілобактеріозу (геликобактеріозу) за Яковлєвим, і трьохкомпонентні лікування від кампілобактеріозу (геликобактеріозу) за Яковлєвим.
6. Клостридія ботулінум
Clostridium botulinum – мікроорганізм, який викликає ботулізм (гостру харчову токсикоінфекцію).

Етіологія Морфологія. Великі, грампозитивні палички довжиною 4 – 9 та завширшки 0,3 – 1,5 мкм, не мають капсул, спорообразуючі. Мають джгутики. Шлях передачі: фекально-оральний.
Культуральні властивості. Середовище для виділення та зберігання чистих культур – середовище Кіта-Тароці, на якому спостерігається помутніння та газоутворення з запахом згірклої олії. По типу дихання: облігатні анаероби, оптимальний режим – 28 – 35 °С.
Clostridium botulinum – грам + палички, спороутворюючі, утворюючі екзотоксини (термолабільні).
Патогенез.  Антигенна структура та токсиноутворення. В структурі збудника виділяють Н- та О- антигени. Токсин утворюється під час зростання та автолізу бактерій в анаеробних умовах, його токсичність дуже висока – в 1мг токсину знаходиться до 100 млн смертельних доз для білих мишей, а для людини летальна доза складає не більш 1 мкг. Основним типом токсину є нейротоксин. Дія токсину пов’язана з високою тропністю до нервової тканини. Ботулізм являє собою інтоксикацію, яка зумовлена споживанням їжі, отруєною токсином клострідії ботулізму. Клострідії – анаероби, які розмножуються у консервах, які були приготовлені з порушеннями санітарних норм.
Клініка. За 12-96 годин після вживання токсичних продуктів проявляються симптоми захворювання: порушення координації м’язів очей, порушення мовлення. Наступна стадія – параліч. Смерть настає внаслідок паралічу дихальних м’язів та зупинки серця. Летальність дуже висока.
Імунітет. Відсутній.
Лікування: у найкоротший термін необхідне введення чотирьохвалентної антитоксичної сироватки.
Етіотропні препарати: Ампіокс, Олеандоміцин, Сумамед, Макропен
Лабораторна діагностика. Біологічний метод – постановка реакції нейтралізації.

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2024
Хостинг от uCoz