Лекція 4. Тип Кишковопорожнинні COELENTERATA
або Жалкі CNIDARIA
В основному морські організми.
Дві форми: сидяча (бентична) – поліпи і плаваюча (планктонна) – медузи. Поліпи – малорухомі або прикріплені тварини, які часто утворюють колонії. Типовим представником бентичної форми кишковопорожнинних є гідра (див. рисунок).
Рис. 1. Будова гідри.
Гідра – один з небагатьох видів кишковопорожнинних, що мешкають в прісних водоймищах. Живе серед водяної рослинності в ставках, озерах, затоках річок. Веде осілий спосіб життя, прикріплюючись до субстрату заднім кінцем - «підошвою ніжки». Хижак - за допомогою жалких клітин, які розташовані на поверхні тіла, паралізує здобич (дрібних ракоподібних, личинок комах та інших водних організмів).
Для вивчення гідри застосовують як нативні так і постійні (як правило гістологічні зрізи) препарати гідр. Нативні препарати готуються з культури гідр. Студенти отримують живих гідр в краплині води на предметному склі. Знайомляться з формою тіла тварини при збільшенні за допомогою лупи. Тіло її видовжене і тонке, при найменшому коливанні чи доторкуванні гідра стискається в округлу грудочку. На передньому кінці гідри, на невеликому виступі – ротовому конусі (1) – знаходиться ротовий отвір (2), оточений щупальцями (14). На тілі гідри можуть бути одна чи декілька бруньок на різних стадіях розвитку – від невеликого виступу (бруньки) у вигляді бугорка до маленької гідри (7).
В подальшому нативний препарат розглядають при малому збільшенні мікроскопа. Звертають увагу на те, що в її тілі добре видно два шари: зовнішній світлий та тонкий (15) та внутрішній темний (16). Внутрішній шар оточує кишкову порожнину (4). Необхідно звернути увагу на те, що кишкова порожнина заходить і в щупальця. При розгляданні за допомогою мікроскопу щупалець видно, що вони не гладенькі, а суцільно покриті бугорками. Це жалкі клітини (17), які детально можливо побачити на гістологічному зрізі. В відповідний період року в зовнішньому гідр розвиваються у вигляді коричневих бугорків статеві залози, які продукують або яйцеклітини (5), або чоловічі статеві клітини (3)
Поперечний гістологічні зрізи вивчають при малому збільшенні (Б). При розгляданні препарату неозброєним оком (на світло) зріз видно як дуже маленьке зафарбоване кільце. На малому збільшенні на зрізі добре видно: зовнішній епітеліально-мускульний шар клітин (11) і більш товстий внутрішній залозистий шар клітин (9). Ці шари обмежені ентодермою (13) та ектодермою (8). Внутрішній шар оточує кишкову порожнину (4). Шари відділені один від одного тонкою опорною пластинкою (12). В клітинах інтенсивніше зафарбовані ядра. Також на малюнку позначають жалкі клітини (17). Малюнки виконують простим олівцем.
Гідра – один з небагатьох видів кишковопорожнинних, що мешкають в прісних водоймищах. Живе серед водяної рослинності в ставках, озерах, затоках річок. Веде осілий спосіб життя, прикріплюючись до субстрату заднім кінцем - «підошвою ніжки». Хижак - за допомогою жалких клітин, які розташовані на поверхні тіла, паралізує здобич (дрібних ракоподібних, личинок комах та інших водних організмів).
Для вивчення гідри застосовують як нативні так і постійні (як правило гістологічні зрізи) препарати гідр. Нативні препарати готуються з культури гідр. Студенти отримують живих гідр в краплині води на предметному склі. Знайомляться з формою тіла тварини при збільшенні за допомогою лупи. Тіло її видовжене і тонке, при найменшому коливанні чи доторкуванні гідра стискається в округлу грудочку. На передньому кінці гідри, на невеликому виступі – ротовому конусі (1) – знаходиться ротовий отвір (2), оточений щупальцями (14). На тілі гідри можуть бути одна чи декілька бруньок на різних стадіях розвитку – від невеликого виступу (бруньки) у вигляді бугорка до маленької гідри (7).
В подальшому нативний препарат розглядають при малому збільшенні мікроскопа. Звертають увагу на те, що в її тілі добре видно два шари: зовнішній світлий та тонкий (15) та внутрішній темний (16). Внутрішній шар оточує кишкову порожнину (4). Необхідно звернути увагу на те, що кишкова порожнина заходить і в щупальця. При розгляданні за допомогою мікроскопу щупалець видно, що вони не гладенькі, а суцільно покриті бугорками. Це жалкі клітини (17), які детально можливо побачити на гістологічному зрізі. В відповідний період року в зовнішньому гідр розвиваються у вигляді коричневих бугорків статеві залози, які продукують або яйцеклітини (5), або чоловічі статеві клітини (3)
Поперечний гістологічні зрізи вивчають при малому збільшенні (Б). При розгляданні препарату неозброєним оком (на світло) зріз видно як дуже маленьке зафарбоване кільце. На малому збільшенні на зрізі добре видно: зовнішній епітеліально-мускульний шар клітин (11) і більш товстий внутрішній залозистий шар клітин (9). Ці шари обмежені ентодермою (13) та ектодермою (8). Внутрішній шар оточує кишкову порожнину (4). Шари відділені один від одного тонкою опорною пластинкою (12). В клітинах інтенсивніше зафарбовані ядра. Також на малюнку позначають жалкі клітини (17). Малюнки виконують простим олівцем.
Рис. 2. Будова поліпа.
Рис. 3. Будова медузи
Для Кишковопорожнинних (Жалких) характерні жалкі клітини. Вони служать для обплутування, отруєння і утримання жертви. На тілі медузи налічується понад 5 млрд. жалких капсул (нематоцист).
Рис. 4. Жалкі клітини (схема)
Швидкість «вистрілювання» нематоцисти складає 1/600 наносекунди (1/600 000 000 000 секунди).Тільки від медузи-хірнекса («вбиваюча рука») загинуло понад 60 людей. Найбільш отруйною твариною на Землі вважається медуза «морська оса».
Нервова система
У кишковопорожнинних вперше з’являються нервові клітини. Ці клітини, з’єднуючись своїми виростами, утворюють примітивну нервову систему у вигляді сітки. Ця система називається розкидано-вузлового типу. Поділу на центральну і периферійну нервові системи ще немає.
Нервові клітини розвиваються, в основному, в поверхневому шарі.
Рис. 5. Нервова система гідри.
Рис. 6. Органи чуттів медузи.
Медузи рухаються реактивним способом.
Система травлення. Кишкова порожнина - починається ротом, який розташований на виступі (гіпостомі), і замкнена на задньому кінці.
Травлення, в основному, внутрішньоклітинне. Неперетравлені рештки їжі видаляються через рот. У великих медуз у шлунку є перетинки і розгалуження, які збільшують його поверхню.
Перенесення речовин. У поліпів – шляхом дифузії. У медуз – також і розгалуженнями шлунку.
Газообмін. Через поверхню тіла, переважно зовнішню.
Виділення. Через поверхню тіла.
Розмноження
Безстатеве розмноження властиве поліпам.
Відбувається шляхом брунькування або повздовжнього поділу.
Брунькування підошвенними клітинами у морської гвоздики.
Вегетативне розмноження актинії простим діленням.
Статеве розмноження властиве всім кишковопорожнинним.
Більшість роздільностатеві, є гермафродити.
Статеві залози у гідроїдних розвиваються у поверхневому шарі тіла,
у сцифоїдних – у стінці тіла.
Запліднення зовнішнє (у воді) або внутрішнє (в тілі жіночих особин).
Розвиток. У прісноводних гідр – прямий. У більшості – з перетворенням. Утворюється планула – двошарова личинка із зародком кишкової порожнини. Планули рухаються за допомогою війок.
Рис.7. Цикл розвитку медузи.
Спостерігається чергування сидячих (поліпи) і плаваючих (медузи) форм.
