Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 72
Лекція № 1. Вступ
І. Основні властивості організмів.
ІІ. Короткий нарис історії розвитку біології.
ІІІ. Методи біологічних досліджень.
ІV. Рівні організації живої матерії.
V. Значення біології у роботі фармацевта.


В истории развития этого животного
наш ученый А. О. Ковалевский сделал
очень важное открытие, доказав, что
 развитие ланцетника очень сходно
с развитием оболочников. Таким образом
удалось сомкнуть два звена огромной цепи
 животного царства.
Брэм. А. Э. Жизнь животных /
Москва – «Терра» 1992
Том ІІІ, с. 160
І. Основні властивості організмів.


Будь-яка структурно-функціональна одиниця всього живого на Землі повинна володіти здібністю до розмноження, а значить до синтезу необхідних речовин і до вироблення енергії.
    Відповідно синтез необхідних речовин відбувається в фізіологічних процесах пластичного обміну речовин, а вироблення енергії в процесах енергетичного обміну речовин.
   
ІІ. Короткий нарис історії розвитку біології.
Терміни та поняття: натурфілософія, систематика, клітинна теорія. Первинні уявлення про живу природу і перші спроби наукових узагальнень. Перші спроби систематизувати знання про живу природу належать давньогрецьким філософам. Античні мислителі висловлювали думки про сутність живого, походження тварин та людини. Філософи-натуралісти Стародавньої Греції (V ст. до н. д.) вважали, що живі організми виникли з неживої матерії внаслідок її поступових змін. Причому потворні, неповноцінні істоти з часом вимерли, а гармонійні вижили й почали розмножуватися.
Пояснити походження всесвіту та органічного світу на Землі в наслідок природних явищ намагались ще стародавні грецькі та римські філософи. Це був перший практичний передуючий науковому період розвитку біології. Античні філософи VI – V століть до н. е. вважали основою всього що є на Землі воду, айперон або безмежну матерію, повітря, нус – найлегшу з усіх речовину, вогонь, атом.
Стародавні греки.

Емпедокл.
Емпедокл весь різновид природи пояснював як різноманітне співвідношення чотирьох основ: вогню, повітрю, воді та землі. За його думкою живе утворювалось з неживого за природних причин. Складні «великі» організми утворювались з великої кількості маленьких. Життєздатні продовжували жити і розмножуватись, інші вмирали.
Розвиток старогрецької медицини пов’язано з ім’ям Гіппократа.

Гіппократ.
В роботах цього науковця був найбільш повний збір знань щодо анатомії, фізіології, ембріології.  ФІЗІОЛОГІЯ (від греч. physis - природа і ...логия), наука, що вивчає процеси життєдіяльності (функції) тварин і рослинних організмів, їх систем, органів, тканин і клітин. АНАТОМІЯ (від греч. anatome - розтин, розчленовування), розділ морфології, що вивчає форму і будова органів, систем організму в цілому. ЕМБРІОЛОГІЯ (від ембріон і ...логія), у вузькому сенсі - наука про зародковий розвиток, - в широкому - наука про індивідуальний розвиток організмів (онтогенезі). Найперші дослідження будови тіла людини провів видатний лікар, реформатор античної медицини, автор праць з анатомії «Про залози», «Про серце», «Про природу кісток» Гіппократ  460–377 рр. до н. е.). Він досить добре знав будову серця, розрізняв артерії та вени, визначав черепномозкові та спинномозкові нерви. Гіппократ цілком справедливо вважав, що процес дихання відбувається за допомогою легень, але помилявся, думаючи, що цей процес слугує для охолодження серця. Він висловив геніальну на той час думку про зв’язок головного мозку з психічною діяльністю людини. (Пригадайте типи темпераменту та чотири основні «тілесні рідини», з якими їх пов’язував Гіппократ.)
Початок власне біологічної науки заклав у своїх працях давньогрецький вчений і філософ Аристотель (мал. 13) (384–322 рр. до н. д.), якого вважають засновником зоології. Він написав кілька спеціальних трактатів, присвячених будові, класифікації й виникненню тварин, найвідомішим з яких є «Історія тварин». У цій праці Аристотель описав будову тіла тварини, систему органів людини, здійснив порівняння будови тіла людини і тварини, розглянув способи розмноження й особливості розвитку тварин.

Аристотель.
Наступним кроком була класифікація цих утворених істот. Великим науковцем, який створив першу класифікацію тварин був також Аристотель (384 – 322 до н. е.).  Став засновником зоології. ЗООЛОГІЯ (від зоо... і ...логия - наука), наука про тварин, частина біології, що вивчає різноманіття тваринного світу, будова і життєдіяльність тварин, розповсюдження, зв'язок їх з середовищем, закономірності індивідуального і історичного розвитку. По об'єктах дослідження 3ООЛОГІЮ підрозділяють на протозоологію, 3ООЛОГІЮ безхребетних і 3ООЛОГІЮ хребетних, а також більш дрібних – як наприклад на гельмінтологію (науку про гельмінтів), ентомологію (науку про комах), іхтіологію (науку про земноводневих), герпетологію (науку про змій), орнітологію (науку про птахів) тощо. Першу класифікацію рослин склав учень Аристотеля Теофраст. Став засновником ботаніки.

Теофраст.
Стародавні римляни. Тіта Лукрецій склав поему «Про природу речей».

Тит Лукрецій.


Про природу речей.
Гай Пліній Старший підготував 37 томну «Природну історію». Досліди у медицині належать Клавдію Галену, який вперше відкрив «центробіжні» нервові волокна.

Гай Пліній старший.


Природня історія.


Середньовіччя.  Авіценна – лікар, філософ, науковець.

Авіценна.
Його роботою «Канон лікарської науки» користувались як посібником для лікарів Європи до середини 17 століття.
Епоха відродження XV – XVI століття. З XVI ст. розпочався бурхливий розвиток природознавства, філософії, мистецтва. Цей період називається епохою Відродження. Інтерес до природознавства був одним із чинників зародження промисловості, розвиток якої був неможливий без наукової революції. (Пригадайте з уроків історії, які саме наукові відкриття сприяли розвитку капіталістичних відносин на межі XV–XVI ст.)
Середньовічна біологія, як і антична, спочатку не відокремлювалася від філософії і тому називалась натурфілософією (від лат. натура — природа). Перші трактати про сутність та явища природи, присвячені питанням природознавства, були досить абстрактними. Проте поступово починають формуватися нові підходи до пізнання живої природи і набувають розвитку наукові методи досліджень — спостереження й експеримент. Саме на підставі експериментальних досліджень біологія сформувалася як наука. Першочергову роль у становленні біології відіграли експериментальні дослідження з анатомії й фізіології людини, яких так потребувала медицина. Не задовольняючись лекціями своїх учителів, які викладали за Галеном,

Гален.

Андреас Везалій (1514–1564) під загрозою смертної кари потайки досліджував людські тіла.

Везалій.
Везалій виправив близько 200 історичних помилок Галена, зокрема спростував твердження про те, що у чоловіків на одне ребро менше, ніж у жінок, та не знайшов кісточку, яка не горить у полум’ї і має таємничу силу, що дозволить людині воскреснути у день Страшного суду та постати перед Богом, як було описано у підручниках з анатомії того часу. Інший видатний анатом, фізіолог та ембріолог Вільям Гарвей (мал. 18) (1578–1657) експериментально довів, що у людини відбувається безперервний замкнений кровообіг, встановив, що серце має м’язову будову і є органом кровообігу. Ці дослідження мали величезне значення: вони довели, що будова тіла і процеси, які відбуваються в організмі людини і тварини, подібні, а
тому розуміння їхньої природи не потребує участі душі або божественного начала.

Гарвей.

Геніальний художник, мислитель, технік Леонардо да Вінчі (1452–1519) протягом десятків років анатомував людські тіла і зробив багато точних замальовок.


Леонардо да Вінчі
На жаль, його анатомічні трактати стали широковідомі лише через півтора століття після смерті автора і тому не мали впливу на розвиток цієї науки. Важливий науковий напрям експериментальної біології кінця епохи Середньовіччя сформувався після відкриття дрібних істот, яких не здатне бачити око людини, а також клітинної будови організмів. Вивчення мікросвіту стало можливим завдяки розвитку оптики, винайденню лінз і мікроскопа. Значний внесок у розвиток мікроскопічних досліджень зробив англієць Роберт Гук (мал. 19) (1635–1703), який описав мікроскопічну будову тканин рослин та таких доволі дрібних об’єктів, як око мухи, крило бджоли, личинка комара. Виявив їх клітинну будову і голландець Антоні ван Левенгук (мал. 20) (1632–1723), який за допомогою виготовлених власноруч лінз із понад 250-кратним збільшенням першим побачив сперматозоїди, бактерії та найпростіших, назвавши їх «тваринками». (Пригадайте роздільну здатність сучасного світлового та електронного мікроскопа.) Сьогодні мікробіологія, засновником якої вважають Левенгука, переживає свій розквіт.
Леонардо да Вінчі (1452-1519) зробив великий крок в удосконаленні наукових знань з анатомії. Уільям Гарвей описав роботу серця і циркуляцію крові в організмі (1628) чим зробив поштовх до утворення нової окремої науки фізіології. Істотне зрушення в розвитку ембріології наступило в  17 столітті з появою роботи  - Уильяма Гарвея - "Дослідження про зародження тварин" (1651). Велике значення для розвитку ембріології мала робота  - Фрідріха Каспара Вольфа «Теорія зародження» (1759). А Левенгук, після розробки ним пристрою, який назвали мікроскоп зміг досліджувати дрібні організми і клітини тварин і рослин.

Антуан Левенгук.


Мікроскоп Левенгука
    Провідні науковці XVIІ - XVIІІ столітть.
Жан Батист Ламарк (1744 - 1829). Розробив новий принцип класифікації живих істот. Термін «біологія» запропонував саме Жан Батист Ламарк (1744 - 1829).

Жан Батіст Ламарк.

БІОЛОГІЯ – (від грецького біос – життя, логос - наука) – це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності. Антуан Лоран Лавуазье - формування уявлень про химічну суть процесів дихання. Ж Кюв’є – один з засновників порівняльної анатомії. В. Гьоте запропонував теорію метаморфоз (змін) рослин внаслідок варіабельності однієї рослини під впливом різних чинників. Рене Декарт - відкриття рефлекторного принципу діяльності організму. Л. Гальвані -  відкриття біоелектрічних явищ. Ладзаро Спалланцані – доказав неможливість самозародження живих організмі.
Наукові праці Грегора Менделя (1822 - 1884) відіграють до сих пір важливу роль в сучасній медицині та фармації. Йому належить право засновника науки, яка називається ГЕНЕТИКА. ГЕНЕТИКА (від греч. genesis - походження), наука про спадковість і мінливість живих організмів і методах управління ними.
Для вивчення та класифікації живих істот запропонована подвійна латинська класифікація. Вперше подвійну латинську класифікацію (род та вид) ввів Карл Лінней (1707 - 1778).


Карл Лінней.
Провідні науковці XІХ століття.
Чарлз Дарвін - теорія еволюційного вчення наголошувала, що в основі зовнішніх змін живих істот лежить боротьба за існування та природний відбір нащадків зі спадковою мінливістю ознак.

Чарльз Дарвин.

Луі Пастер. Став засновником МІКРОБІОЛОГІЇ.

Луі Пастер.
МІКРОБІОЛОГІЯ (від мікро... і біологія), наука про мікроорганізмів. Він встановив, що визначені химічні процеси, перш за все різного рода бродіння, викликаються специфічними мікроорганізмами. Пастер відстоював теорію мікробного походження інфекційних хвороб, спростував гіпотезу мимовільного зародження мікробів, відкрив анаеробіоз. Введення Робертом Кохом і його школою щільних поживних середовищ і суворих вимог до чистої культури, встановлення критеріїв для визначення зв'язку захворювання з певним мікроорганізмом (т.з. тріада Коха - показати що даний мікроб присутній при даному захворюванні, одержати чисту культуру мікроба, з  допомогою якої експериментально викликати те ж захворювання) дозволило протягом короткого часу відкрити збудників багатьох хвороб і поклало початок медичної і санітарної мікробіології.
Миколай Євгеньович Введенський – труди по нейрофізіології, розвинув уявлення про роль частоти  імпульсациі в нервовій діяльності). Сеченов Іван Міхайлович - аналізував газовий склад крові.
Ернстом Геккелем був запропонований термін "ЕКОЛОГІЯ." в 1866 р. ЕКОЛОГІЯ (від греч. dikos - житло, місцеперебування і ...логія - наука), біологічна наука, що вивчає організацію і функціонування надорганізменних систем різних рівнів: популяцій, биоценозовів (співтовариств), біогеоценозов (екосистем) і біосфера. Для розвитку екології у Росії велике значення мали роботи
 - Карла  Францевича Рулье (1852) і Миколая Олексійовича Северцова (1855). У це же час формується уявлення про співтовариства (біоценозах) як про цілісні системи взаємозв'язаних організмів.
Провідні вітчизняні науковці на рубежі XІХ – ХХ століть.
Павлов Іван Петрович (1849 - 1936) - поставив на научне підгрунтя фізіологію травлення, відкрив умовний рефлекс і створив вчення про вищу нервову діяльність.
Роботи Введенського Миколая Євген’євича (1852-1922), Ухтомського Олексія Олексійовича (1875 - 1942),  Павлова Івана Петровича (1849 - 1936), Сеченова Івана Міхайловича

Павлов Іван Петрович.

стали основою для утворення ТЕОРІЇ НЕРВІЗМА, яка наголошувала що організм – це не просто сума клітин і різних органів, а єдине ціле, функціонально пов’язане між собою, а також з навколишнім середовищем нервовою та кровоносною системами і тому будь який локальний (місцевий) патологіний процес впливає на весь організм і може призвести до порушення функції життєво важливих органів. Ця теза стала основою для формування принципа лікування, який наголошує що «Лікувати треба не хворобу, а хворого». Російські  фізіологи поклали початок вивченню фізіологічних основ психіки.
Іванов Міхайло Федорович (1871 - 1935) селекціонер та генетик, який довгий час працював в селекційному центрі «Асканія Нова».
Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916) – мікробіолог, який отримав Нобелівську премію за відкриття фагоцитозу – механізму боротьби макроорганізму зі збудниками хвороб.
Провідні вітчизняні науковці ХХ століття. Андрій Сергійович Фамінцин - фундаментальні дослідження обміну речовин і енергії у рослин відкриття росту рослин при штучному освітленні. Тімірязєв Климентий Аркадїйович - дослідження ролі хлорофілу у фотосинтезі, обгрунтування ролі зелених рослин. Пізнання фізіологічних функцій здійснюється вивченням простих рівнів організації з подальшою інтеграцією даних при розгляді фізіологічних. систем. Разом з класичними методами досліджень (польовий і вегетативний, і ін.) фізіологія рослин використовує біо-фізіко-химічні методи досліджень, методи культури клітин і тканин (лабораторні експерименти), на яких заснована клітинна біотехнологія, і ін. Основні розділи Фізіології рослин - фотосинтез і транспорт речовин, дихання і обмін вторинних з'єднань, грунтове (кореневе) живлення, водний обмін, зростання  і розвиток, стійкість, фізіологія імунітету рослин.
Уявлення про комплекси організмів, взаємозв'язаних між собою і з навколишнім неживим середовищем, знайшло своє віддзеркалення і в появі такого терміну, як "біогеоценоз", який був запропонований Володимиром Миколайовичем Мукачевим   (1940). БІОГЕОЦЕНОЗ (від біо..., греч. gk - Земля і ценоз), однорідна ділянка земної поверхні з визначеним складом живих (біоценоз) і неживих (приземний шар атмосфери, сонячна енергія грунт і ін.) компонентів, об'єднаних обміном речовини і енергії в єдиний природний комплекс.
БІОТЕХНОЛОГІЯ (від біо..., греч. techne - мистецтво, майстерність і ...логія - наука), використання живих організмів і біол. процесів виробництві. Термін "біотехнологія" набув широкого поширення з середини 70-х рр. 20 століття., хоча такі галузі науки, як хлібопечення, виноробство, пивоваріння, сироваріння засновані на застосуванні мікроорганізмів, відомі з незапам'ятних часів. Сучасна біотехнологія характеризується використанням біологічних методів для боротьби із забрудненням навколишнього середовища (біологічне очищення стічних вод і т. л.), для захисту рослин від шкідників і хвороб, виробництва цінних біологічно активних речовин (антибіотиків, ферментів, гормональних препаратів і ін.) для народного господарства . На основі мікробіологічного синтезу розроблені промислові методи отримання білків, амінокислот, використовуваних як кормові добавки. Розвиток генетичної і клітинної інженерії дозволяє цілеспрямовано одержувати раніше недоступні препарати (напр. інсулін, інтерферон, гормон зростання людини тощо), створювати новий корисні види та штами мікроорганізмів, сорти рослин, породи тварин і т.п. До досягнень новітньої Біотехнології можна віднести також застосування іммобілізованих ферментів, отримання синтетичних вакцин, використання клітинної технології в племінній справі на тваринницьких комплексах і ін.
    Широкого поширення набули гибрідоми і продуковані ними моноклональні (однієї специфічності) антитіла, використовувані як унікальні реагенти діагностичних і лікувальних препаратів.
    Слід відзначити дуже важливу науку для фармації БІОХІМІЮ – науку що вивчає хімічний склад організмів, будову, властивості, локалізацію і роль виявлених у них сполук, шляхи їх виникнення і перетворення. 

ІІІ. Методи біологічних досліджень.
Основним найдавнішнім методом досліджень в зоологій є порівняльно – описовий метод.
У 2-й половині 20 століття у зв'язку з різкими несприятливими наслідками дії людини на біосферу (т.з. "екологічною кризою") все більше розповсюдження в екології одержують кількісні методи дослідження, частіше використовуються експерименти (не тільки лабораторні, але і в природі) і математичні. моделі. необхідністю проведення широкомасштабних природоохоронних заходів різко зростає практичне значення екології. Екологічний підхід стає необхідним ще при проектуванні виробництв, в тому числі і фармацевтичних.
Метод моніторингу екосистем та інших моделей.
Моделювання – метод біологічних процесів за допомогою прощених біологічних моделей.
Статистичний метод аналізу досліджень став популярний після появи обчислювальної техніки.
   
ІV. Рівні організації живої матерії.
     Молекулярний рівень. Це найнижчий рівень організації живого.
На думку одних науковців, процеси, що відбуваються на цьому рівні, ще не мають біологічної специфіки, а являють собою фізико-хімічні перетворення молекул. Інші переконують, що саме з нього починаються найважливіші процеси життєдіяльності організму: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації, мутації тощо.
Молекулярний рівень є своєрідною межею між неживою та живою природою. Структурними елементами цього рівня є макромолекули біологічно важливих органічних речовин (наприклад білків, нуклеїнових кислот та інших), оскільки вони входять до складу будь-якої біосистеми. Процеси, що відбуваються на молекулярному рівні, є матеріальною основою ознак і властивостей живого, як-от: обмін речовин, передача спадкової інформації тощо. Вивченням молекулярного рівня займаються молекулярна біологія, біохімія, ензимологія, біохімія ліпідів, фізична хімія біополімерів, біофізика, генетика. Клітинний рівень, елементами якого є клітини — найпростіші біологічні системи. Це рівень життєдіяльності організму, з якого, власне, і розпочинаються біологічні процеси, а не просто хімічні реакції. В історії нашої планети був такий період (перша половина архейської ери — понад 3,5 млрд. років тому), коли всі живі організми знаходились на цьому рівні організації. Одноклітинні організми утворювали всі види, біоценози та біосферу в цілому. У процесі еволюції органічного світу клітина виявилася єдиною елементарною системою, в якій можливий вияв усіх закономірностей, що характеризують життя.
Клітинний рівень. Функціональна спеціалізація клітин зумовлює різноманітність їх форм. М’язові клітини — видовжені, покривні — багатокутні, лейкоцити — кулясті, нервові клітини, завдяки великій кількості відростків, набули зірчастої форми. (Наведіть власні приклади. Проілюструйте залежність форми клітини від її функції.) Основні процеси, що відбуваються на клітинному рівні, будуть об’єктами вашого дослідження цього року — обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція, самооновлення. Клітинний рівень вивчають цитологія, цитохімія, цитогенетика, мікробіологія.
Організмений рівень, структурною одиницею якого є окремі особини. Процеси, що відбуваються на цьому рівні, пов’язані з ростом, розвитком і розмноженням. (Зверніть увагу, для одноклітинних організмів клітинний і організмений рівні збігаються.) На організменому рівні спостерігається найбільша різноманітність форм життя, яка не є наслідком різноманітності дискретних одиниць нижчої ланки, а обумовлена їх ускладненими просторовими комбінаціями, які приводять до виникнення якісно нових особливостей. Поза особинами у природі життя не існує. На цьому рівні відбуваються процеси онтогенезу, тому він має й іншу назву — онтогенетичний.
Елементарним компонентом будь-якого організму є клітина. У багатоклітинному організмі клітини утворюють тканини та органи, пристосовані для виконання різних функцій. Організмений рівень вивчають морфологія (анатомія, ембріологія), фізіологія, палеонтологія, генетика.
Популяційно-видовий рівень, елементами якого є популяція (від лат. популюс — народ) — сукупність особин одного виду, що живуть на спільній території (мал. 68, 69, 70, 71) та вид — сукупність особин, які вільно схрещуються і дають плодюче потомство (мал. 72, 73). Процеси, що відбуваються на ньому, пов’язані з розмноженням і первинними еволюційними перетвореннями організмів.
Популяційно-видовий рівень вивчається популяційною генетикою, біогеографією, систематикою, таксономією, екологією.
Нині на Землі налічується понад мільйон видів тварин та близько півмільйона видів рослин (пригадайте кількість видів грибів та бактерій). Кожен вид складається з окремих унікальних особин. Приналежність особини до певного виду визначається за морфологічними, фізіологічними, екологічними та іншими критеріями. Найважливішою ознакою виду є генетична (репродуктивна) ізоляція, яка полягає у неможливості схрещування особин даного виду з представниками інших видів.
З часів К. Ліннея вид є основною одиницею систематики. Особливе значення виду серед інших систематичних груп (таксонів) зумовлюється тим, що у його угрупованні окремі особини існують реально. У складі виду в природних умовах особина народжується, досягає статевої зрілості і виконує свою головну біологічну функцію — репродукцію, забезпечуючи продовження роду. На відміну від виду, таксони надвидового рангу (рід, ряд, родина, клас тощо) не є «ареною» життя організму. Виділення їх у природних системах органічного світу відображає результати попередніх етапів історичного розвитку живої природи. Вид — категорія історична, якісний етап еволюції. Кожний вид виник з іншого й існує, доки не зміняться умови. За нових умов він або загине, або, змінюючись, дасть початок іншим видам. Вид, як правило, охоплює багато популяцій. Ізоляція між ними майже ніколи не буває абсолютною. Між окремими популяціями відбувається обмін особинами завдяки міграціям. Ступінь ізольованості залежить від здатності особин до розселення, від наявності географічних перешкод у межах ареалу виду, характеру середовища існування. Так, наприклад, рослини, які ростуть під деревами, у лісостеповій зоні будуть представлені окремими ізольованими популяціями, а у лісовій цей вид матиме суцільне поширення і межі між популяціями буде важко окреслити.
Ізольованість популяції залежить і від чисельності виду. Так, швидке зростання чисельності гризунів приводить до того, що популяцій можуть зникати.
Кожна популяція має певний віковий і статевий склад; чисельність особин в ареалі може коливатися від кількох сотень до кількох тисяч. Чим менша популяція, тим більша загроза її вимирання. (Наведіть приклади популяцій окремих видів рослин і тварин. Який їх кількісний склад?) За статевим складом популяція, як правило, характеризується однаковим співвідношенням самок і самців. (Пригадайте винятки з цього правила, поясніть їх причини).
Слід зазначити, що не тільки види рослин і тварин складаються з популяцій. У генетиці людини популяцією називають групу осіб, які займають певну територію і вільно одружуються. Межі, що розділяють людей від шлюбу, можуть бути не тільки географічні, але й соціальні, релігійні. Великі популяції людей, як правило, складаються не з однієї, а з кількох антропологічних груп, які відрізняються за походженням, і розселені на великій території. Для сучасних людських популяцій властиве зростання і руйнування шлюбних ізолятів, які існували раніше, наприклад географічних.
Біогеоценотичний (екосистемний) рівень, його елементарною одиницею є екосистеми — біогеоценози (від грец. біо — життя, гео — земля і ценос — загальний) — сталі угруповання популяцій бактерій, рослин, грибів, тварин, які пов’язані між собою ланцюгами живлення, а також середовищем їх існування. Біогеоценози утворюються в процесі історичного розвитку, для них характерна сталість. Цей рівень організації вивчає екологія, зокрема водні екосистеми — гідробіологія (від грец. гідро — вода і біологія). Головним об’єктом цих досліджень є потоки речовини та енергії.
Біосферний (від грец. біос — життя, сфера — шар) — найвищий рівень біологічної організації. Характерний для цього рівня процес — кругообіг речовин та енергії в біосфері, який забезпечує цілісність життя на Землі.
Біосфера — це сукупність усіх живих організмів разом із середовищем існування. Діяльність живих організмів поєднує всі оболонки Землі у єдину цілісну систему, де відбувається обмін речовин та енергії. Життя у біосфері підтримується за допомогою сонячної енергії, яку використовують зелені рослини у процесі фотосинтезу. Енергія світла перетворюється при цьому на хімічну.
За останніми даними, верхня межа біосфери обмежується озоновим шаром і сягає 22 км над рівнем моря. В океанах нижня межа життя досягає глибини 10–11 км. У тверду земну оболонку (літосферу), де межа життя обмежується високою температурою, організми проникають на глибину 4–7 км. (Наведіть приклади живих організмів, які існують на межі біосфери.)

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2024
Хостинг от uCoz