Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 72
Лекція № 13:Кокові форми збудників інфекцій (слайд 1)
План
Кокові форми збудників інфекцій:
1. ГРАМНЕГАТИВНІ КОКИ:
     Нейсерії.
    А.Менінгококи.
    Б. Гонококи.
2. ГРАМПОЗИТИВНІ КОКИ:
    В. Стрептококи.
    Г. Стафілококи.

Кокові форми збудників інфекцій:
1. ГРАМНЕГАТИВНІ КОКИ:
     Нейсерії.
    А.Менінгококи.
    Б. Гонококи.

Нейссерії (Neisseria) –
Етіологія: рід коккових нерухомих аспорогенних грам- хемоорганотрофних аеробних бактерій з род. Neisseriaceae.
Розміри бактерій - 0,6 -1 мкм, форма неправильно-кругла; розташовані парою, але зустрічаються одиночні особини і тетради.
N. meningitidis – Диплококи, збудники менінгококової інфекції;
Менінгіт.
Короткі історичні відомості.
Перший детальний опис був зроблений у 1805 році у Женеві.
У 1887 році була виділена монокультура диплококу менінгіту Вейксельбаумом, на честь якого названо збудника.
Актуальність.
Спостерігається спорадична захворюваність, група ризику – діти до та шкільного віку (до 14 років).
Групами ризику є також особини зі зниженим титром IgA
Етіологія.
 N. meningitidis має 13 серогруп – А, В, С, D, X, Y, Z, 29E, W-135, H, I, K, l. Має розміри 0,6 – 1 мкм., грамнегативні, основна токсична субстанція – ліпополісахаридний ендотоксин, має приблизно 4 групи антигенів.
Культуральні і ферментативні властивості. Високочутливі до висушування, низької і високої температури, дії світла, антисептиків, дезінфектантів.Ростуть на складних середовищах Льовінталя, Гайера - Мартіні при 35 – 37 ОС, рН 7,2 - 7,5. потребує сироваткового агару, аероби, ферментативно вкрай малоактивні, не мають протеолітичних ферментів.
Епідеміологія.
Суворий антропоноз. Передача інфекції – тільки повітряно-краплинним шляхом. Розповсюджувачі – хворі на менінгококовий назофарінгіт. Епідемічне значення має штам А.
Патогенез. Основна ушкоджувальна дія:
масова загибель збудника через бактерицидну дію крові спричинює виділення ендотоксину, в наслідок цього відбувається порушення у системі кровообігу. Спостерігаються крововиливи по всьому тілу і в головному мозку насамперед
Ригідність потиличних м'язів — симптом роздратування
мозкових оболонок.
У дітей до 2 років ригідність
потиличних м'язів рідкісна.
Дитина на знімку лежить ліпом до стіни:
•    Яскраве світло його дратує.
•    Голова злегка закинена, це часте явище при менінгіті.
•    У 10 % хворих спостерігаються геморагічні висипання, особливо на шкірі. Спостерігається ДВЗ – синдром.
Шлуночки головного мозку заповнюються мутним ексудатом, спостерігаються крововиливи в зоні м‘якої оболонки головного мозку.
В гострій стадії захворювання розвиваєься косоокість.
Дитина, яка перехворіла на менінгіт може залишитись розумово відсталою.
Лабораторна діагностика.
    фарбування за Грамом.
    елективне середовище - сироватковий агар, аероби, ферментативна активність - розкладають глюкозу, не мають протеолітичних ферментів.
Спинномозкову рідину фарбують за Грамом для виявлення
Лікування
    етіотропне лікування менінгоенцефаліту:
    ефективні препарати з групи пеніциліну, добова доза в випадку гострих форм вводиться кожні 3 години (ампіцилін 300 мг/кг кожні 4 год в/м або в/в.). Левоміцетин протипоказано вводити внаслідок токсичної дії на нервову систему.
етіотропне лікування менінгококемії:
В випадку менінгококемії застосування препаратів пеніциліну може спричинити посилення вкрай небезпечних ендотоксичних реакцій,
    тому частіше в таких виадках використовують левоміцетину сукцинат (добова доза до 4 г внутрішньовенно).
Після узяття проби ЦСЖ і кров для бактеріологічного дослідження для лікування менінгіту негайно призначають антибіотики. До отримання результатів бактеріологічного дослідження проводять емпіричну антибактеріальну терапію. У новонароджених рекомендують комбінацію цефотаксима і ампіциліну, у дітей старше за 2 міс — цефалоспорин III покоління (цефотаксим або цефтриаксон) або комбінацію ампіциліну і левоміцетину. У дорослих з нормальним імунітетом показано застосування пеніциліну або ампіциліну, проте, беручи до уваги появу штамів пневмококів і менінгококів, стійких до пеніциліну, останніми роками все ширше призначають цефалоспорини III покоління. При алергії до пеніциліну або до цефалоспоринів використовують левоміцетин. Для немолодих осіб, а також у хворих з пониженим імунітетом доцільна комбінація цефалоспорину III покоління з ампіциліном. При алергії до пеніцилінів замість них в цьому випадку парентерально вводять триметоприм-сульфаметоксазол (бисептол).
Останнім часом менінгококи стають не чутливими до дії сульфаніламідних препаратів     
патогенетичне лікування: за симптомами.
Профілактика. новонароджені діти захищені від менінгококів антитілами, які отримують до народження і з молоком матері. Але антитіла повністю зникають в віці 6 - 10 міс.
Вакцини: проти менінгококів групи А, C, Y, W 135 існує вакцина, яка дає стійкий імунітет у людей і віці від двох років (діти до 2-х років формують слабкий імунітет через недосконалість імунітету).
Вакцина забезпечує захист на 2 роки.
Гонорея
Актуальність. У жінок частіше має стерту форму. У чоловіків поширене венеричне захворювання, що характеризується в основному гнійним запаленням сечовипускального каналу (ураженнями циліндричного епітелію).
Спостерігається частіше у так званих груп ризику – повії, бездомні та інші особини з неупорядкованими статевими відносинами
Етіологія.
N. gonorrhoae – має три серогрупи антигенів - Е, С, G, які не мають клінічного значення оскільки постійно змінюють одна другу в межах колонії.
Має розміри 0,7 мкм., грамнегативні, основна токсична субстанція ендотоксин.
Культуральні і ферментативні властивості.
    Ростуть на складних середовищах Льовінталя, Гайера - Мартіні при 35 – 37 ОС, рН 7,2 - 7,5. потребує сироваткового або кров´яного агару, аероби, ферментативно малоактивні, не мають протеолітичних ферментів.
Епідеміологія.
Суворий антропоноз. Передача інфекції – тільки статевим шляхом. Рідкі випадки зараження під час пологів. Розповсюджувачі – хворі або носії (частіше жінки).
Патогенез. Основна ушкоджувальна дія:
уражається циліндричний епітелій уретри чоловіків та циліндричний епітелій шийки матки жінок.
Характеризується гнійними виділеннями, свербінням, ерозією шийки матки та уретри внаслідок виділення ендотоксину.
Патогенез. Можливе парагенітальне зараження очей під час пологів. Бленорея закінчується гнійним запаленням кон´юктиви та втратою зору через ураження рогівки.
Спостерігається незавершений фагоцитоз. Фагоцити можуть переносити гонококів в органи та тканини.
Види нейссерій які є облігатними паразитами людини.
2) N. gonorrhoae - збудник гонореї;
Лікування
    препаратами групи пеніцилінів пролонгованої дії.
    Препаратами вибору є Біцилін – 3, Біцилін 5.
БІЦИЛІН – 3 (BICILLINUM-3)
Показання. В випадках виникнення хвороб які викликані чутливою до препарату мікрофлорою.
Побічна дія. Проникає через плаценту, але вважають, що він безпечний при вагітності [8].
Стійкість. Не стійкий в розчині.
Застосування [6]:
    12 000 – 15 000 МО/кг 1 раз в 3 -7 діб в/м
Під час хронічної і ускладненої гонореї, крім антибіотиків, застосовують імуностимулятори (гоновакцину пірогенал), а також місцеву дезинфікуючу і розсмоктуючу терапію (промивання, інсталяції, бужування, діатермія, фонофорез і ін.).
Забороняється гостра і солона їжа, алкоголь (зокрема пиво).
    Останнім часом гонококи не чутливі до дії сульфаніламідних препаратів.
    Також останнім часом препарати групи пеніцилінів стають не ефективними проти менінгококів й гонококів. Тому рекомендовані препарат групи фторхінологів (офлоксацин, ципрофлоксацин).
     Лікування гонореї – сучасні особливості.
Науковці довели, що в 30% випадків гонорея поєднується з хламідійною інфекцією, лікування гонореї повинне включати:
(1) препарат, активний відносно гонококів;
(2) препарат, активний відносно хламідій.
Препарати, активні відносно гонококів:
- цефиксим, 400 міліграм всередину одноразово
або
- ципрофлоксацин, 500 міліграм всередину одноразово
або
- офлоксацин, 400 міліграм всередину одноразово
Комерційні назви цефиксима: Супракс, Цефспан
Комерційні назви ципрофлоксацина: Акваципро, Веро-Ципрофлоксацин, Іфіципро, Квінтор, Ліпрохин, Медоципрін, Мікрофлокс, Проципро, Реципро, Сифлокс, Цепрова, Цилоксан, Циплокс, Ципрінол, Ципробай, Ципродокс, Ципролет, Ципролон, Ципромед, Ципропан, Ципросан, Ципрофлоксацина гидрохлорид, Цитерал, Цифран
Комерційні назви офлоксацина: Веро-офлоксацин, Заноцин, Офло, Офлоксин, Офлоцид, Тарівід, Таріферід, Таріцин, Флоксал
Препарати, активні відносно хламідій:
- азітроміцин, 1 гр всередину одноразово
або
- доксіциклін, 100 міліграм 2 рази на добу протягом 7 сут
Комерційні назви азітромицина: Азівок, Азітрал, Азітрокс, Зітролід, Сумізід, Сумамед, Хемоміцин
Комерційні назви доксіцикліна: Апо-Докси, Вібраміцин, Доксал, Доксициклина гидрохлорид, Доксициклин Никомед, Доксициклін-Ріво, Медоміцин, Юнідокс Солютаб

2. ГРАМПОЗИТИВНІ КОКИ:
    В. Стрептококи.
    Г. Стафілококи.

Стрептококи (Streptococcus) –
Етіологія: рід кулястих або овоїдних аспорогенних грам+ хемоорганотрофних факультативно-анаеробних бактерій з род. Streptococcaceae. Типові клітини діаметром менше 1 мкм, розташовуються попарно або ланцюжками, нерухомі, окрім штамів групи D. Утворюють капсулу, легко перетворюються на L-форму.
Розповсюдження: повітряно-краплинний, повітряно-пиловий, контактний шляхи.
Для патології людини особливе значення мають наступні види:
1) S. pyogenes - b-hemoliticus. Діаметр клітин 0,6-1 мкм, багато штамів утворюють капсулу. Не ростуть при 10 і 45 ОС, в бульйоні з 6,5% натрію хлориду, при рН 9,6, в молоці з 0,1% метиленового синього. Ферментативно активні - рощеплюють глюкозу, лактозу, сахарозу,
Антигенні властивості та фактори вірулентності:
    Більшість штамів продукують стрептолізіни, стрептокіназу, стрептодорназу, деякі - ерітрогенний токсин. Синтезують як ендо- так і екзотоксини, ферменти які здатні розщеплювати тканини.
Мешкають у людини в глотці в нормі і можуть викликати різні захворювання;
2) S. pneumoniae – пневмококи    
3) S. sanguis, S. salivarius, S. mitis, S. mutans - гемолітичні і негемолітичні оральні С.
Культуральні властивості: Звичайно ростуть на середовищах з додаванням крові, сироватки крові, вуглеводів.
Температурний оптимум – 37 ОС, рН 7,2 - 7,4.
Патогенез.
Може викликати:
1. нагноювальні інфекційні захворювання:
ангіну, пневмонію, імпетиго, рожисте
запалення, сепсис.
2. ненагноювальні інфекційні захворювання:
скарлатину, ревматизм.
Стрептококова ангіна характеризується появою почервоніння на губах з характерним глянцевим відлунням світла.
Розповсюдження стрептококів від шийних мігдалін у прилеглі тканини може спричинити шийний лімфаденіт.
Катаральна ангіна у дітей молодшого віку характеризується появою почервоніння на своді ньоба та припухлістю ньобного язичка.
Катаральна ангіна у дорослих характеризується появою припухлістю ньоба, білим нальотом на поверхні мігдалін.
Фолікулярна ангіна характеризується появою гнійних фолікулів на мігдалінах.
Стрептококова ангіна характеризується появою почервоніння на губах з характерним глянцевим відлунням світла.
Скарлатина характеризується появою блідого носогубного трикутника і висипанням на шкірі обличчя та тіла
Протягом перших двох діб проявляється  білий «полуничний» язик
Протягом тижня проявляється  червоний «полуничний» язик
Рожисте запалення
Рожисте запалення обличчя та інших частин тіла  характеризується появою набряків та пухірця в середині ураженого місця.
Потім запалення переходить на іншу частину обличчя, утворюючі «метелика»
Імпетіго
Висококонтагіозна хвороба у дітей з ураженням обличчя.
Може бути викликана як стрептококами так і стафілококами.
Флегмона верхної кінцівки з переходом на праву частину тулуба.
Стафілококи (Staphylococcus) –
Етіологія: рід кулястих нерухомих аспорогенних грам+ хемоорганотрофних факультативно-анаеробних бактерій з родини Micrococcaceae. Клітини діаметром 0,5-1 мкм.
Епідеміологія. Суворий антропоноз. Розповсюдження повітряно-краплинним, повітряно-пиловим, контактним, статевим, вертикальним шляхами.
Культуральні властивості: Ростуть на основних середовищах при 37 ОС, рН 7 - 7,5, формуючи гладкі, забарвлені в тони жовтого або оранжевого кольору колонії. Більшість штамів ростуть у присутності 7,5 % натрію хлориду. На кров'яному агарі можуть утворювати гемоліз. Ферментируют деякі вуглеводи з виділенням кислоти без газу.
Морфологія стафілококів:
Розмір - 0,5-1 мкм.
Розташування в мазку – групами, які нагадують виноградне гроно.
Антигенні властивості: різні форми здатні синтезувати до 25 видів екзо- та ендотоксинів, які мають гемолітичну, летальну і дермонекротичну дію.
Основні види патогенних стафілококів:
1)S. aureus - синтезують золотистий або оранжевий пігмент. Деякі штами продукують капсулу або слизисту речовину.
Диференціюються на фаговари, резістенсвари.
Мешкають на шкірі і слизистих оболонках у людини і тварин, часто викликають у них захворювання.
Вважають безумовно патогенними.
Основні види умовно патогенних стафілококів:
2) S. epidermidis - як правило, синтезують пігмент білого або жовтого кольору. Білок А в клітинній стінці відсутній, в тейхоєвих к-тах міститься гліцерол. Чутливі до новобіоцину. Виділяють 4 хемовара залежно від ферментації лактози, мальтози, маніту, утворення фосфатази і реакції ФП. Нормальні мешканці шкіри і слизистих оболонок людини і тварин, іноді викликають сепсис, раневі і ін. інфекції;
3) S. saprophyticus - сапрофіти шкіри людини і тварин, стійкі до новобіоцину, не містять протеїну А, не продукують ферменти патогенності, в анаеробних умовах маніт і глюкозу не ферментируют. У аеробних умовах розкладають глюкозу, лактозу, мальтозу, маніт і сахарозу.
Патогенез, який може бути викликаний золотистим стафілококом:
пієлонефрити, дерматити, абсцеси, тощо;
тонзиліт, гайморит, бронхіт, фарингіт, пневмонії;
холецистит, гепатит, ентерити.
Лікування:
Скарлатина, ангіна:
Традиційним є застосування  напівсинтетичних антибіотиків з груп:
1. пеніциліну (амоксіклав),
2. цефалоспорінів (цефазолін, цефтріаксон),
3. бувають ефективні олеандоміцин та еритроміцин, макропен (група макролідів),
4. полоскання ротової порожнини відварами ромашки.
Лікарські препарати, які використовують в лікуванні стрепто і стафілококових інфекцій.
АМОКСИКЛАВ (AMOXYCLAV)
Показання. В випадках виникнення хвороб, які викликані чутливою до препарату мікрофлорою, а також у комплексній терапії для запобігання розвитку вторинної інфекції.
Фармакокінетика. Амоксицилін після перорального застосування всмоктується краще, ніж ампіцилін.
Побічна дія. Проникає через плаценту, але вважають, що він безпечний при вагітності.
Застосування:
    10,0-22,0 мг/кг в/м кожні 4 год.
ЕРІТРОМІЦИН (ERYTHROMYCIN)
Показання. Як правило, має бактеріостатичну дію, але при високих дозах можлива бактерицидна дія препарату.
Побічна дія. Тератогенна дія не виявлена.
Застосування [6]:
    5,0-20,0 мг/кг перорально кожні 8 год.
Чай з ромашки: 1-2 чайних ложки з верхом квітів залити 1 чашкою кип'ятку, через 10 хвилин процідити. Ромашковий чай добре випаювати теплим, але не гарячимо.
Настій з квітів ромашки (1:10).
Лікування:
Стафілококові інфекції:
Необхідне обов´язкове застосування напівсинтетичних антибіотиків з груп:
1. пеніциліну (амоксіклав),
2. цефалоспорінів (цефазолін, цефтріаксон),
3. бувають ефективні олеандоміцин та еритроміцин, макропен (група макролідів),
Лікування:
Стафілококові інфекції:
4. антибіотики застосовують в поєднанні з сульфаніламідними препаратами: сульфадіметоксин, сульфален.
5. використовують препарати бактеріофаг, антифагін.
6. використовують протистафілококовий глобулін.
7. хронічні форми вимагають застосування автовакцин з матеріалу хворого, що стимулюють фагоцитоз
8. при хронічних формах використовують анатоксини.

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2024
Хостинг от uCoz