Официальный сайт клуба ПАРУСНИК - Лекция 5
Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Лекція 6. Учення про імунітет. Неспецифічна резистентність.

План.
1. Учення про імунітет.
Визначення поняття " імунітет", "резистентність”.
Види імунітету
2. Неспецифічна резистентність організму:
захисні функції шкіри, шлункового соку,
лімфатичних вузлів, кров, запалення.
   
1. Учення про імунітет.
Визначення поняття " імунітет", "резистентність”.
Види імунітету

Резистентність – стан стійкості організму до ушкоджувальних чинників зовнішнього середовища різної природи: механічних, фізичних, хімічних.
Для позначення Р. до біологічних чинників введений спеціальний термін – несприйнятність, або біорезистентність..

Імунітет неспецифічний (неспецифічна резистентність) форма імунітету, обумовлена:
1. бар'єрними і антимікробними властивостями     шкіри і слизових оболонок,
2. конкурентною активністю нормальної мікрофлори тіла,
3. ареактивністю (стійкістю) тканин до дії ушкоджувальних чинників,
4. фагоцитарною реакцією макрофагів і нейтрофілів,
5. природними кілерами, які знищують збудників хвороб,
6. білками лізоцимом, інтерфероном і ін. антимікробними білками.

Механізми І. н. або як його ще називають природного формуються під контролем генома в процесі розвитку організму незалежно від контакту з антигеном (Аг). Чинники І. п. присутні у всіх особин виду з моменту народження і впродовж всього життя і володіють активністю, але слабкою специфічністю дії. У зв'язку з вказаними ознаками І. н. ще називають спадковим, видовим, неспецифічним. В процесі реалізації І. н. багато чинників з неактивних перетворюються на активні або активність їх істотно зростає. Стан І. п. вимірюють концентрацією (кількістю) і активністю чинників, що обумовлюють І. п., напр., комплемента (див.), лізоциму (див.), фагоцитарної реакції (див.) і ін., а також зміною співвідношень між ними.

Системи і органи імунної системи людини:


лімфатичні судини, лімфатичні вузли, підключична вена, аденоїди і мігдаліни, вілочкова залоза, кістковий мозок, грудний проток, апендикс, лімфатичні клітини кишечнику та дихальної системи, селезінка.

Імунітет специфічний – специфічна резистентність обумовлена:


1. Специфічними білками – імуноглобулінами, які виробляються макроорганізмом к відповідь на проникнення в організм чужорідних тіл – збудників хвороб;
2. Специфічними клітинами імунітету – лімфоцитами.
 Природний пасивний специфічний імунітет – вертикальний, трансплацентарний шлях передачі імунних антитіл від матері до плоду.
Природний активний специфічний імунітет – вид набутого імунітету, що формується в результаті інфікування людини вірулентними штамами.
 Штучний пасивний специфічний – вид набутого імунітету, що формується в результаті використання профілактичних сироваток, які містять імуноглобуліни.
Штучний активний специфічний – вид набутого імунітету, що формується в результаті імунізації людини ослабленими або мертвими штамами і їх продуктами (вакцинація).
Види специфічного імунітету: фагоцитоз, клітинний імунітет (Т-лімфоцити), гуморальний імунітет (В – лімфоцити, які виробляють антитіла)
    Схема утворення клітин крові, елементарних часток, які відповідають за різні види імунітету:

 
2. Неспецифічна резистентність організму:
захисні функції шкіри, шлункового соку,
лімфатичних вузлів, кров, запалення.
Мікрофлора нормальна (еумікробіоз) - сукупність мікробіоценозів  всіх біотопів (органів, систем, ділянок) тіла людини, що склалися в результаті тривалої еволюції. Найбільш складні і численні мікробіоценози характерні для шкіри, порожнин рота, носа, глотки, піхви, товстого кишечнику. У нормі мало мікробів в легенях, сечових і жовчних шляхах. У внутрішньому середовищі здорових людей мікроби виявляються рідко і головним чином в стані спокою. У складі М. н. виявляються всі групи мікробів: бактерії, гриби, найпростіші і віруси. Вони розділяються на специфічні для даного біотопу види (аутохтонні), види - іммігранти з інших біотопів господаря (алохтонні) і види - іммігранти з біотоп середовища, що оточує людину (мікрофлора, занесення).
Аутохтонні види мешкають у всіх особин і постійно (облігатні) або у частини особин і тимчасово (факультативні).
В цілому якісний і кількісний склад М. н. більшості біотопів стаціонарний, специфічний і володіє вираженою тенденцією до аутостабілізації. Проте під впливом ряду чинників (віку, підлоги, сезону, складу їжі, хвороби, введення антимікробних речовин і ін.) він може мінятися або у фізіологічних межах, або виходячи за них. Мікрофлора нормальна робить позитивний вплив на господаря, що виявляється в його антагоністичній активності по відношенню до видів патогенних мікробів, стимуляції імунної системи, участі в синтезі вітамінів, жирних і жовчних к-т, всмоктуванні солей заліза і кальцію, детоксикації чужорідних речовин. При порушенні бар'єрної функції шкіри і слизових оболонок, зниженні напруженості природного імунітету і здібності до імунної відповіді багато представників М. н. можуть викликати захворювання. М. н. слід відрізняти від облігатно-патогенних занесень мікробів, що вільно живуть.
 Принципи дії основних компонентів неспецифічного захисту організму:
Слизові оболонки: механічний бар’єр, інтерферон, муноглобулін А, кисла реакція середовища, лизоцим (бактеріцидний фермент),
Кишково-шлунковий тракт: ацидофільні гранули еритроцитів, кисла реакція рН, лактоферин, пристінкове травлення, нормальна мікрофлора кишечнику.
Бактерицидні компоненти крові: фермент лізоцим, білки - інтерферони, комплемент, нормальні антитіла, опсоніни, інтерлейкіни,     простогландіни, β – лізини.
Простагландіни - біологічно активні речовини, виявлені в тканинах і органах більшості тварин і людини, в рослинах. За хімічною природою - жирні кислоти що мають скелет з 20 атомів вуглецю і що містять циклопентановє кільце. Приймають участь в процесах неспецифічного захисту організму
Інтерлейкіни (Мул) - група цитокінів, які приймають участь в активації і взаємодії імунокомпетентних клітин в процесі імунної відповіді, а також регулюючих процеси мієло-еритропоезу. Більшість Мул є ендогенним пірогенамі.
Інтерферони - клас індуктивних низькомолекулярних білків хребетних, таких, що володіють противірусними і іншої біол. природи актівностямі в межах того виду, до якого відноситься продуцент.   
Опсоніни - група термостабільних і термолабільних чинників с-ки крові, обумовлюючих прикріплення частинок до поверхні фагоцитів і що підвищують швидкість і ефективність фагоцитарної реакції.

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz