Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Лекція № 2.

Гігієнічна оцінка фізико-хімічних чинників повітря.
1. Клімат – загальна характеристика
2. Сонячна радіація.
3. Рух повітря.
4. Температура повітря.
5. Атмосферний тиск.
6. Вологість повітря.
7. Електричний стан.

КЛІМАТ [греч . klima - нахил (земної поверхні до сонячних променів)], статистичний багаторічний режим погоди, одна з основних географічних характеристик тієї або іншої місцевості. Основні особливості клімату визначаються надходженням сонячної радіації, процесами циркуляції повітряних мас, характером підстилаючої поверхні. З географічних чинників, що впливають на клімат окремого регіону, найбільш істотні широта і висота місцевості, близькість його до морського узбережжя, особливості рослинного покриву, наявність снігу і льоду, ступінь забрудненості атмосфери. Ці чинники ускладнюють широтну зональність клімату і сприяють формуванню місцевих його варіантів.
Кліматичні умови частково формує троянда вітрів в даній місцевості, а частково диктують видовий перелік флори і фауни, що виростає на даній території. Екосистема, що склалася, створює певний клімат в регіоні. Зміни клімату, викликані глобальними екологічними проблемами Землі призводять до порушення нормальної фізіології людини, руйнувань життя і комунікацій. Непродуманий вплив людини на екосистеми призводить до порушення кліматичної картини в регіонах і на всій планеті. Ось тільки деякі приклади порушення екологічного балансу води в результаті необдуманої дії людини. Болота грають найважливішу роль в екосистемі.Не дивлячись на те, що площа одних тільки торф'яних боліт у всьому світі складає більше 1•10 млн  км, в даний час виникла серйозна проблема охорони боліт. Важко переоцінити роль боліт в природній рівновазі. Особливо велике значення мають верхові болота. У них, як у величезній губці, накопичується надлишок вологи, що витрачається протягом літа на живлення струмків і річок, на підтримку вологості повітря. Там, де верхові болота непродумано поквапилися осушити, відразу знизився рівень грунтових вод, обміліли річки, перетворилися на безплідні солончаки заливні луки. Таким чином, болота як природні об'єкти є великою цінністю. Колообіг води в болотах в десятки разів повільніший в порівнянні з річками або проточними озерами, і отруєння, загибель боліт разом зі всім їх неповторним рослинним і тваринним світом може наступити швидко і необоротно. Непрямі забруднення води також помітні. Прикладом може бути вирубка лісу по берегах річок, внаслідок чого береги вже не можуть грати роль природних фільтрів і водорегуляторів. При цьому порушується режим багатьох річкових приток, що часто мали джерельне живлення. Пересихають джерела, скорочується надходження чистих вод, у результаті вітри безперешкодно несуть у водоймища і річки пил, сміття, а дощі породжують бурхливі грязьові потоки. Зрештою порушується режим вологості, температурний, сезонний клімат, змінюються погодні умови на земній кулі. Такі зміни, безумовно, впливають на фізіологію і гігієну життя людини. Найчастіше цей вплив буває негативним.
КЛІМАТИЧНІ СЕЗОНИ, частини року тривалістю в декілька місяців, що виділяються за кліматичними ознаками (звичайно по термічному режиму і умовам зволоження). Напр., в помірних широтах розрізняють зиму, весну, літо, осінь, в мусонних тропічних областях - сухий і дощовий кліматичні сезони. Кліматичні зміни призводять до нестабільності атмосферного тиску повітря.

Сонячна радіація. Метеорологічні чинники роблять великий вплив на здоров'ї людини. До таких чинників відноситься і сонячна радіація.
    Промениста енергія на поверхні земної кулі трансформується в теплову і ін. види енергії, необхідні для життя людини.
    Добовий і річний хід сонячної радіації. Кількість тепла, що одержується земною поверхнею від сонця в різний час залежить від висоти стояння сонця над горизонтом, а за добу – від тривалості сонячного сяйва. Максимум сонячної радіації протягом доби доводиться до 12 години дня, коли сонце максимально наближається до зеніту.
    Спектральний склад, поглинання і розсіювання сонячної радіації. Спектральний склад сонячних променів, що досягають землі залежить від  висоти стояння сонця над горизонтом і від стану атмосфери. Найкоротші промені сонячного спектру мають довжину хвилі 200-230 нм, щонайдовші інфрачервоного спектру – 2800 нм (див. табл.).


Табл. 1. Спектральний склад сонячної радіації.

При висоті стояння сонця над горизонтом від 30 до 650 основна частина сонячної радіації складається з променів з довжиною хвилі від 420 до 760 нм, тільки при висоті сонця над горизонтом 110 і нижче переважають довгохвильові червоні і інфрачервоні промені. Цим пояснюється багрово-червоний колір неба при сході і заході сонця. Найбільші зміни відбуваються в ультрафіолетовій частині спектру. Промені з найкоротшою довжиною хвилі (від 200 до 290 нм) абсолютно не доходять до поверхні землі, повністю поглинаючись шаром озону стратосфери на висоті 20-40 км. Запилене повітря не пропускає променів з довжиною хвилі менше 300 нм. Водяними парами і вуглекислотою поглинається значна частина інфрачервоних променів. У меншій мірі зміни стосуються видимої частини спектру з довжиною хвилі від 400 до 760 нм. В середньому поверхні Землі досягає тільки від 43 до 75 % всієї енергії сонця. Решта частини її частково відштовхується назад в міжпланетний простір, частково розсіюється і поглинається атмосферою.
Оскільки, як було сказано раніше, основні характеристики клімату визначаються надходженням сонячної радіації, процесами циркуляції повітряних мас, характером підстилаючої поверхні необхідно розглянути їх окремо. Ще раз нагадаємо, що частина випромінюваного спектру – інфрачервоні промені з довжиною хвилі від 2800 до 760 нм, видима частина спектру – від 760 до 40 нм, ультрафіолетові промені від 400 до 280 нм. За біологічною активності інфрачервоні промені поділяються на довгохвильову (1500-2500 нм), короткохвильову (760 – 1500 нм) групи. Промені з довжиною хвилі від 1500 до 2500 поглинаються поверхневим шаром епідермісу. Найбільшою проникаючою здатністю володіють промені з довжиною хвилі менше 1000 нм. Вони здатні проходити крізь мозкову оболонку і впливати на рецептори мозку.
    Наступний важливий спектр - ультрафіолетове випромінювання. Частина спектру від 315 до 290 нм. Вплив пов'язаний з дією на структуру білка. В результаті складних змін можлива денатурація і коагуляція білка. УФ – промені стимулюють фізіологічні функції, роблять позитивний вплив на загальний стан. Під їх дією відбувається посилення роботи надниркових, щитовидної і інших залоз. Велике значення мають бактерицидні властивості УФ-променів для гігієни, внаслідок чого відбувається знезараження води, повітря, грунту. Найбільш характерною реакцією організму на УФ-випромінювання є розвиток пігментації. Слід зазначити, що передозування може привести до серйозних наслідків. Невеликий перегрів на сонці приводить до нездужань, головним болям тощо. Можуть розвиватися важкі наслідки – опіки, дерматити.
     Позитивним чинником УФ-променів є можливість попереджати Д-авітаміноз (рахіт). При недоліку УФ-випромінювання, що потрапляє на організм, можливо розвиток рахіту, порушення фосфор-кальциевого обміну, який тісно пов'язаний з окостенінням скелета, здатністю згущуватися крові.
     Є дані про можливість розвитку злоякісних новоутворень по дією УФ-променів.
    Видимий спектр випромінювання – надає психофізіологічну дію на організм людини. Світло підсилює обмінні процеси, є стимулятором вироблення гормонів, грає провідну роль у формуванні біоритмів людини. Вимірюється освітленість приміщень за допомогою приладу люксметру (див. рис. 1.).


Рис. 1. Сучасний люксметр.

Швидкість руху повітря – гігієнічне значення полягає в постачанні приміщень киснем, а також у видаленні і самоочищенні забруднень, які поступають в атмосферу (пил, гази тощо).
•    Зміна руху повітря відбуваються через фактори:
1.    Повітряні електростанції.
2.    Вирубка лісів.
3.    Потепління в атмосфері.
4.    Побудова багатоповерхівок.

Температура повітря – при підвищенні температури до 25-35 градусів окислювальні процеси в організмі знижуються. Тривала дія високої температури призводить до порушення водно-сольового балансу і вітамінного обміну. Посилене потовиділення веде до втрати рідини (до 10 л) а з ним до 30 – 40 г хлориду натрію. Встановлено, що втрата 28-30 г хлориду натрію веде до пониження шлункової секреції, а у великих кількостях до спазмів і судом. При сильному потовиділенні потреба у водорозчинних вітамінах зростає на 25 % добової потреби.
Значні зміни відбуваються під впливом температури і в серцево-судинній системі. Частота пульсу тим більше, чим вища температура повітря (при однакових фізичних навантаженнях). Частота серцевих скорочень росте унаслідок роздратування терморецепторів, підвищення температури крові і утворення продуктів метаболізму. Підвищується в'язкість крові, збільшується зміст гемоглобіну і еритроцитів.
     На ЦНС висока температура надає негативну дію, що виявляється у в ослабленні уваги, уповільненні рухових реакцій, погіршення координації руху.
    Під впливом низьких температур знижується температура шкіри, змінюється функціонально стан ЦНС, що пов'язано з пониженням працездатності, сонливості, адинамією. Можливо переохолодження окремих ділянок тіла, що призводить часто до необхідності ампутації обморожених частин тіла. Підвищена вологість при низьких температурах, збільшуючи теплопровідність повітря, підсилює його охолоджуючу властивість.
    
Атмосферний тиск. Знижений тиск – крім медичного значення має і гігієнічне значення. При зниженому тиску знижується парціальний тиск газів, в першу чергу кисню. Наступає явище, яке називається гіпоксією. Вимірювання атмосферного тиску. Барометрична формула.
Барометрична формула — залежність тиску або щільності газу від висоти в полі тяжіння.


 
де p — тиск газу в шарі, розташованого на висоті h, p0 — тиск на нулевому рівні (h = h0), M — молярна маса газу, R — газова постійна, T — абсолютна температура
З барометричної формули виходить, що концентрація молекул n (або щільність газу) знижується с висотою за тим же законом.
Безводний барометр – анероїд, механічний прилад, який використовують для виміру атмосферного тиску.
     Підвищений тиск – окрім медичного значення виявляється при роботі водолазів у вигляді Кессонової хвороби.
Вологість. У гігієнічному відношенні важливе значення мають відносна вологість і дефіцит насичення. Ці показники говорять про ступінь насичення повітря водяними парами і про можливість віддачі тепла шляхом випаровування. Із зростанням дефіциту вологості збільшується здібність повітря до прийому водяної пари. У цих умовах інтенсивніше протікатиме віддача тепла в результаті потовиділення. Висока температура повітря в поєднанні з низькою вологістю переноситься значно легше, ніж при високій вологості. Насичення повітря водяними парами в умовах низької температури сприятиме переохолодженню тіла.
Вимірювання вологості повітря.
•    Звичайний психрометр заснований на роботі двох термодатчиків: перший сухий показує температуру приміщення; другий, вологий, температуру приміщення в випадку обернення термометра вологою хустинкою (рис. 2).


Рис. 2. Психрометр.

•    Відносна вологість – відношення парціального тиску парів води в газі до рівноважного тиску насичених парів за даної температури. Позначається грецькою буквою φ.
Формула вимірювання вологості повітря. Абсолютна вологість.
•    А = f – 0,5(t – t1)B/755
•    Де:
•    f – коефіціент за показниками вологого термометра;
•    t – t1 – різниця температур сухого і вологого термометра
•     B/755 – атмосферний тиск в мм. рт. ст. поділений на середній атмосферний тиск.
Формула вимірювання відносної вологості повітря.
•    R = А/Fх100%.
•    Де:
•    А – абсолютна вологість;
•    F – коефіціент за даними сухого термометра.

МІКРОКЛІМАТ – сукупність фізичних чинників повітряного середовища, які впливають на теплообмін людини з навколишнім середовищем. Гігієнічне нормування мікроклімату приміщень аптек грає важливу роль в технології зберігання препаратів і збереженні здоров'я працівників аптек
    Згідно Інструкції щодо санітарно-протиепідемічного режиму аптек, затвердженої наказом № 139 від 14. 06. 93 р. вимоги до гігієни виготовлення лікарських готових препаратів в умовах аптек повинні пред’являтися такі вимоги (велика частина цих вимог розповсюджується на аптеки, що не мають асептичні блоки):
    2. Вимоги до приміщень  і оснащення аптек
    2.5. У виробничих приміщеннях не дозволяється розводити квіти. Декоративне оформлення невиробничих приміщень, зокрема озеленення, допускається за умови забезпечення за ними необхідного нагляду (очищення від пилу, миття і т. д.) не рідше за один раз на тиждень
    6. Санітарні вимоги при виготовленні ліків в асептичних умовах.
    6.1. Виробництво лек засобів в асептичних умовах (АУ) повинно передбачати отримання стерильної продукції, яка містить мінімальне кіл сторонніх механічних домішок.
    6.2. Виробництво Л в АУ здійснюється в «чистих» приміщеннях, в яких нормується чистота повітря за змістом мікробних і механічних частинок.
    6.3 Встановлюється стерильна припливна вентиляція і рециркулярні очищувачі повітря, застосовуються бактерицидні лампи
    6.6 Асептичний блок оснащують припливною вентиляцією з переважанням надходження повітря перед витяжкою, яка забезпечує 10-кратний обмін повітря в час. Повітря подають через бактерицидний фільтр «Лайк». Про системи вентиляції більш детально ми поговоримо в наступниз лекціях. Для зниження мікробного забруднення рекомендується використовувати рециркуляционные очисники повітря типу ПОПР – 0,9 і ПОПР – 1,5, про які буде також ще сказано в наступних лекціях.
    Інсоляція: як чинник зовнішнього середовища активно впливає на організм людини. Встановлено, що ті небагато УФ-промені, які проникають через звичайне скло, згубно діють на мікрофлору приміщень.
   Параметрами, що визначають мікроклімат аптечних приміщень, є температура (18-20 ºС), відносна вологість (40-60 %) і рухливість повітря (0,1-0,2 м/с). кратність повітрообміну 2- 4.
    Природна вентиляція здійснюється за рахунок аерації через вікна (у зв'язку з цим приміщення, де поставлені пластикові вікна повинні забезпечуватися фрамугами або повністю забезпечуватися свіжим повітрям за рахунок штучної вентиляції), кватирки, фрамуги. Найбільш ефективною є вентиляція, здійснювана за рахунок витяжки повітря через канали, поміщені в стінах будівлі.
    Облаштування штучної вентиляції. У асистентській – основному виробничому помешщении, де можна чекати виділення лікарських засобів у вигляді пилу, газів, влаштовується загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція з переважанням витяжки над притокою (+2-3). Витяжні і припливні отвори розташовуються у верхній зоні приміщення.
    У мийній і дистиляційній стерилізації повинна працювати припливно-витяжна вентиляція з кратністю обміну повітря +3-4. Аналогічна кратність обміну повинна бути в торговому залі.
Всі приміщення аптечних складів діляться на опалювальні і неопалювальні. До опалювальних відносять адміністративно-господарські, санітарно-побутові і сховища. У них повинна підтримуватися постійна температура повітря в межах 18-20 ºС при відносній вологості 40-60 % і рухливості повітря 0,1-0,2 м/с. Інша група приміщень – неопалювальні сховища, приміщення для санітарно-господарського майна, запасів перев'язувального матеріалу, дезинфекційних засобів. Знижена температура повітря повинна бути в приміщеннях для зберігання вакцин і сироваток, антибіотиків і ін. термолабільних препаратів. Вимірювання швидкості руху повітря у приміщеннях здійснюється за допомогою кататермометру (швидкість до 2-х м/с) або анемометру (від 1 м/с) (див. рис. 3 - кататермометр, 4 - анемометр звичайни, 5 - анемометр електронний).


Рис. 3. Кататермометр.


Рис. 4. Анемометр звичайний.


Рис. 5. Анемометр електронний.


    Вентиляція у всіх виробничих приміщеннях загальнообмінна припливно-витяжна з урахуванням того що витяжка повинна переважати над притокою. У приміщеннях, де проводиться розфасовка лікарських препаратів, необхідний пристрій місцевої витяжної вентиляції. Умови праці персоналу аптек мають свої професійні особливості, які характеризуються постійним контактом з численними, зокрема сильнодіючими, лікарськими речовинами, великою часткою ручної копіткої праці, що вимагає  постійної уваги і значної напруги зорового аналізатору, а також потребою спілкуватися з великою кількістю відвідувачів.
Доросла людина вживає за добу повітря15 – 30 кубічних метрів.
При концетрації кисню в повітрі 13 % настає гостра киснева нестача, яка може призвести до смерті.
Негативний вплив має вуглекислий газ, який також має тенденцію до зростання в містах. В промислових  центрах двуокис вуглецю в концетрації 0, 06 %
    Серед хімічних сполук-забруднювачів перше місце займає: - SО2, високі концентрації ведуть до загибелі рослин (0,8 мг/м3), неприємного запаху (4 - 8 мг/м3), подразненню шкіри і слизових оболонок (13 мг/м3).
Забруднення атмосферного повітря.
ГДК – гранічно допустимі концентрації газових домішків повітря: 
SО2 - - 0, 25 мг/л за добу;
Cl – 0, 03 мг/л за добу;
СО – 2 мг/л за добу;
Вміст нетоксичного пилу – не більше 0, 15 мг/л, 0, 5 мг/л  за добу
Бактерійне забруднення навколишнього середовища створюють біологічні об'єкти, що знаходяться в повітрі у вигляді зважених частинок, які називаються аеропланктон. Рівень бактерійної забрудненості повітря в приміщеннях залежить від повітрообміну, санітарного стану і ін. Прийнято вважати, що атмосферне повітря є чистим в бактерійному відношенні, якщо число бактерій влітку не перевищує 750, а взимку 150 в 1 м3, брудне повітря – більше 2500 влітку, і більше 400 взимку мікробних тіл в 1 м3. Грунт - сприятливе середовище для мікроорганізмів, оскільки тут є живильні речовини і волога, необхідні для їх розмноження і розвитку. Поверхневий шар грунту, проте, бідний мікроорганізмами унаслідок прямого впливу таких чинників зовнішнього середовища, як УФЛ, висока температура, висушування тощо. Більшість мікроорганізмів грунту розвиваються при нейтральному рН, високій відносній вологості і температурі 25-45 ºС. Найбільша кількість мікробів міститься у верхньому шарі грунту на глибині 5-15 см. Тут знаходяться амеби, інфузорії, гриби, водорості, актиноміцети, бактерії. У міру поглиблення у грунт зміст мікроорганізмів зменшується і на глибині 3-4 м зустрічаються лише одиничні екземпляри.
    Значення вітрів в зовнішній атмосфері зводиться до перемішування шарів повітря і вирівнювання його складу, до посилення випаровування води з поверхні водних просторів і грунту, до видалення шкідливих газів і пари, пилу. Вітри змінюють температуру навколишнього середовища, приносять сухе або вологе повітря. Вплив руху повітря безпосередньо на організм людини позначається головним чином на збільшенні тепловіддачі з поверхні його тіла. Що призводить або до переохолодження, або до прохолоди в жарку погоду. Все це зрештою може призводити до появи простудних захворювань, розвитку вірусних інфекцій.
    Літотропні мікроорганізми, використовують неорганічні речовини як окислювальні субстрати - донори електронів. Розрізняють фото- і хемолитотрофні мікроорганізми. У фотолітотрофних мікроорганізмів окислюваний субстрат - молекулярний водень, сполуки сірки (пурпурні і зелені бактерії, ціанобактерії) або вода (ціанобактерії, мікроформи водоростей) - слугує джерелом відновника, а енергію вони одержують в результаті поглинання світла. У хемолітотрофних мікроорганізмів окислюваний неорганічний субстрат - джерело і енергії, і відновника. Ними можуть служити молекулярний водень (водневі бактерії), окисел вуглецю (карбоксидобактерии), відновлені сполуки сірки (тіонові бактерії), сполуки азоту (нітрифікуючі бактерії). Окислювач у всіх перерахованих випадках - молекулярний кисень. У анаеробних умовах окислювачем можуть бути нітрат, нітрит і оксиди нітогену (що денітрифікують бактерії), сірка і (або) сульфат (сульфат-відновлюючі бактерії), вуглекислота (метан- і ацетатобразующие бактерії), фумарат і деякі інші сполуки. Л. м. грають найважливішу роль в природі, замикаючи цикли біогенних елементів. Значення їх велике в переробці полеглих тварин, що значно знижує ризик розмноження і накопичення хвороботворних мікроорганізмів в навколишньому середовищі. По суті такі мікроорганізми є санітарами літосфери, перешкоджаючими рознесенню повітряними масами хвороботворних мікроорганізмів з дрібнодісперсними частинками грунту.
    Повітряним шляхом у вигляді спор на поверхні ерозійного грунтового пилу передаються деякі інфекції: сибірська виразка, газова гангрена, ботулізм, правець. Повітряно-краплинним шляхом передаються багато інфекцій – вірус грипу, стрептококові і стафілококові інфекції тощо.
Загалом повітря це суміш газів, з яких складається атмосфера Землі: нітроген (78,09% за об'ємом), кисень (20,95%), благородні гази (0,94%), вуглекислий газ (0,03%); сумарна маса біля 5,2.1015 т. Щільність 1,2928 г/л, розчинність у воді 29,18 см3/л. Завдяки кисню, що міститься в повітрі, він використовується як хімічний агент в різних процесах (горіння палива, виплавка металів з руд, промислове отримання багатьох хімічних речовин). З повітря одержують кисень, рідкий нітроген, благородні гази. Використовують як хладагент, тепло-, електро- і звукоізоляційний матеріал; стисле повітря - робоче тіло в пневматичних пристроях, напр., автомобільних шинах, струменевих і розпилювальних апаратах. Повітря необхідне для життєдіяльності більшості живих організмів. Розвиток промисловості, транспорту приводить до забруднення повітря, тобто до підвищення вмісту в ньому вуглекислого й інших шкідливих газів. У системі заходів щодо охорони навколишнього середовища важливе значення мають санітарний контроль за станом повітря, ретельне очищення і знешкодження промислових газів перед викидом їх в атмосферу, винесення промислових підприємств за межі житлових районів тощо.
    Негативні наслідки змін складу і характеристик повітряного середовища:
- зміни рівня сонячної радіації.
- втрачання озонового шару на Землі веде до збільшення агресивного впливу сонячної радіації на людину, що веде до низки захворювань, головним серед яких є рак.
Променева радіація.
Зумовлюючі фактори променевої радіації: АЕС, уранові копальні, військові об´єкти, випадкові фактори забруднення, техногенні аварії.
Дози променевої радіації:

0.22 МкЗв/год - Звичайний радіаційний фон;
Норма для України: 0.18 МкЗв/год
1.00 МкЗв/год – Випромінювання яке отримує екіпаж лайнера Токіо - Н′ю-Йорк через Північний полюс;
2.28 МкЗв/год - Середній допустимий рівень  для робітників атомної станції;
11.42 МкЗв/год – Рівень який збільшує вірогідність розвитку раку;
40.00 МкЗв протягом життя –підстава для евакуації людей після катастрофи в Чорнобилі;
114.15 МкЗв разова доза – променева хвороба, але не летальна;
570.77 МкЗв разова доза – половина людей після отримання дозу радіації, помирає протягом місяця.
Вимірювання радіаційного фону повітря:
Побутові дозиметри и радіометри виробництва СРСР:
СБМ-20
СБМ-21 (для жорсткого β- и γ-випромінювання)
«СИ-8Б» (для м′ягкого β-випромінювання)
В населених пунктах де повітря забруднене зростає кількість важких іонів в повітрі. Зменшується кількість легких іонів, погіршується електричний стан повітря (менше негативно заряджених іонів, більше позитивно).
Вимірювання рівня радіації здійснюють за допомогою лічильники Гейгера (рис. 6)


Рис. 6. Лічильник Гейгера.

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz