Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Гігієна грунту.

План.
1.    Гігієнічне значення грунту.
2.    Самоочищення грунту.

Серед складових біосфери, які оточують людину, особливе місце займає літосфера. Під дією фізичних, хімічних і біологічних факторів у природі з неорганічних геологічних порід і залишків органічного світу утворився природний зовнішній покрив землі - грунт. Грунт являє собою комплекс мінеральних і органічних частинок, заселених великою кількістю мікроорганізмів. Мінеральними компонентами ґрунту є дрібні частки материнських гірських порід. Органічна частина складається з рослинних і тваринних організмів та їх залишків, які перебувають на різних стадіях розкладання. Серед них велике значення мають стійкі гумінові речовини. Грунтом в тривіальному розумінні називають поверхневі шари Землі. Грунт складається з материнської породи, мертвої органічної речовини, живих істот, повітря й води. Материнська порода представлена в основному комплексом мінеральних сполук (90-99 %), що складаються в основному з піску, глини, вапна і мула, що включають солі магнію, кремнію. Алюмінію. Від механічного складу грунту залежать його властивості  – пористість, повітропроникність, влаго- і теплоємність, тепловий режим. З погляду гігієни найбільш сприятливим можна вважати грунт, що має велику повітропроникність і водопроникність. У таких грунтах набагато легше проходять процеси самоочищення.
     Товщина грунту коливається від декількох см до 3 м. У гігієнічному відношенні найбільш сприятливим є грунт, що має велику повітро- і водопроникність, тобто ці властивості сприяють процесам самоочищення, забезпеченню нормального теплового режиму приземного шару атмосфери. Вода, що знаходиться в грунті істотно змінює хімічний і бактеріологічний склад під впливом  грунту.
    Живі організми грунту представлені в основному мікробами. Їх число складає  до 2 млрд на 1 г грунту. Серед них можуть бути гриби, водорості, бактерії, найпростіші й віруси. Мікроорганізми є основним чинником самоочищення грунту. Процеси очищення полягають в перетворенні органічних речовин в мінеральні.
    Водоємність грунту – характеристика, що показує потенційну здатність грунту поглинати воду на одиницю об'єму.
    Температура грунту – важливий чинник в процесі самоочищення грунту.
    Однією з постійних частин грунту є повітря. Грунтове повітря істотно відрізняється від атмосферного – в ньому мало кисню, значно більше вуглекислого газу і водяної пари. Всі ці чинники мають також значення в процесі самоочищення грунту від органічних речовин, що потрапили туди. Процеси розкладання і мінералізації органічних залишків, що поступають в грунт у великих кількостях в результаті виробничої і побутової діяльності людини, можуть протікати під впливом бактерій як аеробних так і анаеробних – без доступу кисню. Одні клітини використовують для свого розвитку білки, інші  - окисляють аміак до нітриту і нітратів. Існують серобактерии, що окисляють сполуки сірки в солі сірчаної кислоти. З погляду гігієни аеробний процес бажаний, оскільки при ньому розкладання органічних речовин протікає без утворення смердючих і шкідливих речовин: аміаку, сірководня, метану, скатолу, індолу, метилмеркаптану.
    Крім позитивного значення як очищувача планети і субстрату для розвитку рослин, що дають атмосфері кисень, грунт має і негативне з погляду гігієни значення. Він є «основою» для збудників величезної кількості хвороб – гельмінтозів, бактеріозів. У грунті бактерії тифо-паратифозної групи можуть знаходиться до 400 днів, дизентерія – до 100 днів. Віруси поліомієліту – до 150 днів. Яйця аскарид до 1 року. Збудники газової гангрени, правця, ряду харчових токсикоінфекцій є постійними мешканцями грунту. Спори сибірської виразки – десятки і сотні років. Ботулізм – захворювання, збудник якого знаходиться в грунті. Небезпечна роль грунту в розповсюдженні аскаридозу і трихоцефалезу. У грунті відбувається дозрівання яєць цих геогельмінтів. Розповсюдження теніозу (свинячий ціп’як) і теніоарихнозу (бичачий ціп’як) здійснюється через грунт. Нижче показана таблиця, в якій зібрані приблизні терміни зберігання багатьох хвороботворних організмів (табл 1).


Таблиця 1.

Виживання патогенних мікробів у ґрунті

Збудники хвороб                         Середній термін (тижд.)                                Максимальний термін (міс.)


Тифо-паратифозної групи                        2-3                                                       Понад 12


Дизентерійної групи                                 1,5-5,0                                                 Близько 9

Холерний вібріон                                       1-2                                                      До 4

Паличка бруцельозу                                   0,5-3,0                                                До 2

Паличка туляремії                                        1-2                                                     До 2,5

Паличка чуми                                              Близько 0,5                                        До 1

Паличка туберкульозу                                 13                                                       До 7

Віруси поліомієліту, Коксакі, ECHO            -                                                        До 3-6
    

Для порівняння нижче наведені дані щодо виживання хвороботворних агентів на покривах тіла мух, які є основними механічними переносниками багатьох хвороб.

Таблиця 2.

Тривалість виживання бактерій на різних частинах тіла і в органах мух

Назва бактерій                    Лапки      Крила      Голова    Воло   Стравохід  Випорожнення

Бацили черевного тифу          -             -                -              -             6 днів                    2 дні

Туберкульозна паличка           -             -                -             3 дні       16 днів               13 днів

Дифтерійна паличка           5 днів     5 днів       5 днів         7 днів      5 днів                    2 дні

Холерний вібріон               30 год      5 год        5 год          2 год        2 год                  30 днів


Спори сибірки                    20 год      20 днів     20 днів      13 днів    20 днів               13 днів

Надзвичайно негативно позначається на людині забрудненість грунтових покривів відходами хімічної, ядерної, металургійної, гірничодобувної промисловості. Пов'язано це перш за все з передачею отруйних речовин по харчовому ланцюжку від рослин, тварин, що поїдають ці рослини до людини. Повсюдне застосування пестицидів позначається на життєдіяльності мікроорганізмів в грунті, які є "очисниками". Загибель мікроорганізмів веде до порушення процесів самоочищення. Одним з показників ступеню забрудненості грунту є санітарне число, що є відношенням азоту гумусу до загального числа органічного азоту грунту. В процесі самоочищення грунту будь-якого типу кількість азоту гумусу зростає і отже санітарне число прагне до одиниці.

    Забрудненість грунту грає роль у фармацевтичній промисловості, оскільки велика кількість лікарських препаратів одержують з рослинної сировини. В процесі екстрагування токсичні продукти можуть одночасно з лікарськими речовинами виділятися з рослин і викликати всілякі ефекти, небажані як при виготовленні лікарських препаратів, так і при їх вживанні.
     Грунт - сприятливе середовище для мікроорганізмів, оскільки тут є живильні речовини і волога, необхідні для їх розмноження і розвитку. Поверхневий шар грунту, проте, бідний мікроорганізмами унаслідок прямого впливу таких чинників зовнішнього середовища, як УФЛ, висока температура, висушування тощо. Більшість мікроорганізмів грунту розвиваються при нейтральному рН, високій відносній вологості і температурі 25-45 ºС. Найбільша кількість мікробів міститься у верхньому шарі грунту на глибині 5-15 см. Тут знаходяться амеби, інфузорії, гриби, водорості, актиноміцети, бактерії. У міру поглиблення в грунт зміст мікроорганізмів зменшується і на глибині 3-4 м зустрічаються лише одиничні екземпляри.
    Процеси розкладання і мінералізації органічних залишків, що поступають в грунт у великих кількостях в результаті виробничої і побутової діяльності людини називається самоочищенням грунту. Може протікати під впливом бактерій як аеробних так і анаеробних – без доступу кисню - як вже наголошувалося раніше. До грунтових бактерій, що здійснюють мінералізацію органіки відносять амоніфікуючі бактерії – Bacillus subtilis та інші. Бактерії роду Psevdomonas і деякі інші беруть участь в процесах відновлення нітратів до молекулярного нітрогену. Складні органічні нітрогенвмісні сполуки потрапляють в грунт з відмерлими рослинами, що розкладаються, виділеннями і трупами тварин. Гнильні мікроби виконують роль санітарів, очищаючи грунт і воду від органічних речовин, що розкладаються. Процес утворення аміаку при розкладанні нітрогенвмісних органічних сполук, що відбувається за участю амоніфікуючих мікробів, що виділяють протеолітичні ферменти, називається амоніфікацією або мінералізацією. Амоніфікацію викликають мікроорганізми, такі як спороутворюючі аеробні і анаеробні бактерії, неспоротворні аероби, актиноміцети, цвілеві гриби роду Penicillium, що живуть в грунті. Одні організми використовують для свого розвитку білки, інші  - окисляють аміак до нітриту і нітратів. Амоніфікація в кисневих умовах називається тлінням. Її  здійснює картопляна паличка – Bacillus mesentericus і кишкова паличка, протеї тощо. В анаеробних умовах відбувається гниття органіки, яке здійснюють клостридії.
    Розкладання сечовини викликають уробактерії. При цьому утворюється аміак, вода і вуглекислий газ.
    Утворення нітрогенкислих солей пов'язане з мінералізацією азотвмісних сполук спочатку в азотисту, а потім в азотну кислоти.
   Першу стадію нитрифікації здійснюють бактерії роду Nitromonas, другу – Nitrobacter. У грунті азотна кислота, що утворилася, вступає в з'єднання з лугами, внаслідок чого утворюється селітра.
    Процес розкладання органичних безазотистих з'єднань з виділенням вуглекислого газу відбувається, як правило, при окисленні або бродінні, що викликається такими бактеріями як целюлозні бактерії, актиноміцети і ін.
    Ще один значний факт для гігієни і екологій це те, що грунт – основне джерело пилу на Землі.
    Значний вплив на людський стан має і той фактор, як бідність грунтів регіонів щодо деяких елементів таблиці Мєндєлєєва. В цьому сенсі грунт значною мірою впливає на здоров'я і санітарні умови проживання людей. Залежно від хімічного складу і характеру ґрунту змінюються рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у ґрунті залежить їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров'я населення. Так, при нестачі йоду виникає ендемічний зоб, при нестачі фтору - карієс зубів, при надлишку фтору - флюороз, молібдену - молібденова подагра і ряд інших захворювань. Території з недостатністю чи надлишком певних елементів у ґрунті називають також геохімічними провінціями.
     Особливу групу складають медичні покидьки. За своєю природою, концентрацією чи фізичними, хімічними та інфікуючими властивостями вони можуть бути причиною виникнення серйозних захворювань і сприяти підвищенню смертності людей. За даними Агентства з охорони довкілля США (ЕРА), в лікарнях швидкої допомоги (для хворих з тимчасовим перебуванням) щоденно на 1 хворого припадає в середньому приблизно 6 кг твердих покидьків, 15 % яких інфіковані. До інфікованих відносять кров, відходи мікробіологічних і патологоанатомічних відділень, ізоляційних боксів. Дуже небезпечними є лікарські препарати (цитостатики), а також гострі предмети, насамперед ін'єкційні голки, які можуть бути причиною розповсюдження СНІДу, інфекційного гепатиту.
Крім цього, велика кількість покидьків утворюються в терапевтичних, хірургічних та інших відділеннях лікарняних закладів, при прибиранні палат, харчоблоків, адміністративних та інших приміщень і території лікарні.
       Утилізація відходів людської життєдіяльності. У місцях скупчення людей в населених пунктах (наприклад, на ринках, у парках) будують громадські убиральні. Вони можуть бути каналізованими і неканалізованими. їх улаштовують на декілька вічок, між якими встановлюють перегородки висотою не більше як 1,5 м. У громадських убиральнях стульчаки не потрібні, отвори роблять у підлозі. Убиральні обов'язково забезпечують природним і штучним світлом. Щоб не допустити проникання мух в приміщення, вентиляційні отвори затягують дрібною сіткою. У теплу пору року в неканалізованих убиральнях нечистоти щоденно засипають сухим хлорним вапном з розрахунку 1-2 кг на 1 м2 поверхні ями, або іншою речовиною, що віднаджує мух і знищує їхні личинки. Підлогу, стіни в убиральні постійно миють освітленим 1 % розчином хлорного вапна. Після очистки вигребу забруднену поверхню землі й люка рясно поливають 20 % розчином хлорного вапна. Для аптек у сільській (сільських) такі убиральні заборонені. Обов’язковим є облаштування проточної каналізації, яку виводять або у вигрібну яму, або у систему каналізації населеного пункту.
       У місцях тимчасового перебування людей (наприклад, у польових станах) доцільно споруджувати убиральні типу польових рівчаків. Польовий рівчак копають завширшки 0,3 м, глибиною до 0,6 м з незначним розширенням донизу, щоб стінки не забруднювалися екскрементами. Після кожного користування виділення засипають землею. Коли рівчак заповнюється на 3/4 глибини, його засипають землею, а поряд викопують інший.
       Іншим видом рідких відходів є помиї. Санітарна та епідемічна небезпека їх менша, ніж нечистот, хоч і вони містять велику кількість органічних решток, здатних загнивати, і нерідко патогенні мікроорганізми. При невеликій щільності забудови бажано ліквідувати помиї на місці. Для цього на садибі виділяють ділянку землі, на яку виливають помиї і час від часу її перекопують. Можна помиї виливати на компостну купу. Звичайно, що для аптек така форма цтилізації також заборонена.
Для збирання і зберігання помий викопують спеціальні ями-помийниці, які складаються з наземної і підземної частини. Яма-помийниця може бути облаштована не ближче ніж на 30 м відстані від водозабору (свердловини). Підземна частина влаштовується так само, як вигріб дворової убиральні, а наземна являє собою ящик з кришкою і дерев'яною решіткою, на яку кладуть солому або інший фільтрувальний матеріал для затримання великих часток. Люк вигребу роблять утепленим і щільним. Решітку періодично очищають від покидьків і переносять їх у ящик для сміття. У міру заповнення ями рідину вивозять на поля заорювання, асенізації або поливають нею компостні купи. На сьогодні типовими проектами передбачають поєднані вигреби для помий і нечистот.
         Гноєсховище. Для збирання і тимчасового зберігання гною та сечі від домашніх тварин в індивідуальних садибах і фермах рекомендується будувати гноєсховище. Гній може бути місцем плодіння мух, забруднювати повітря, грунт, воду, містити збудники сибірки, правця, туберкульозу, бруцельозу, ящура тощо. Тому необхідно, щоб у кожній садибі, де є тварини, було гноєсховище. Необхідно сказати про те, що санітанрний розрив між таким сховищем і аптекою повинен бути 1, 5 км. Основу гноєсховища роблять водонепроникною: асфальтованою, цементованою, або утрамбованою глиною завтовшки 25-30 см. Вздовж гноєсховища влаштовують лотки для збирання сечі, яка потім надходить у водонепроникний збірник. Рідину, що виливається і стікає з штабеля гною, використовують для зволоження гною, який підсихає, що покращує гниття. Гній укладають штабелем і присипають землею або торфом. На великих фермах, відгодівельних пунктах гноєсховище будують не ближче як за 50 м від тваринницьких ферм і за 200 м від житлових будинків. Гній і сміття можна використати як біопаливо і добриво у парниковому господарстві.
Серед відходів лікувально-діагностичних закладів особливу групу складають радіоактивні покидьки, що утворюються в радіологічних відділенях при лікуванні, діагностиці онкологічних хворих. Це радіоактивні речовини, різні ізотопи. Усі вони вимагають спеціального збору, зберігання і ліквідації.
При неправильній обробці, зберіганні, транспортуванні, ліквідації медичні відходи можуть тепер чи в майбутньому бути потенційно небезпечними для здоров'я людей та стану довкілля. З цією метою необхідно мати спеціальну тару для збору і зберігання інфікованих лікарняних покидьків. Найбільш ефективним способом ліквідації медичних покидьків є спалювання їх в спеціальних печах. Причому це устаткування необхідно максимально наблизити до джерела їх утворення. Строк зберігання таких відходів не повинен перевищувати 48 годин.
     Тверді покидьки. На одну людину нагромадження сміття за добу в середньому становить 1 дм3, а за рік-близько 0,5 м3, що становить близько 200 кг. Висока вологість і наявність органічних речовин у смітті сприяють розмноженню мікроорганізмів, принаджують мух і гризунів. Домове сміття містить до 20-25 % органічних речовин, азоту і фосфору, утильсировини (ганчір'я, кістки, папір тощо). Для збирання твердих покидьків треба мати в аптеці контейнер з покришкою, а ще краще окремо збирати утиль. Кожного дня відходи виносять у дворові збірники для сміття, влаштовані на майданчиках з твердим покриттям. Істи і тим самим накопичувати їстівні відходи у аптеках заборонено.
    Вивіз сміття проводять шляхом планово-подвірної або планово-поквартирної очистки. При планово-подвірній очистці сміття з дворових сміттєзбірників пересипають у сміттєвози. На подвір'ї сміття не зберігається. Обидва види планового вивезення покидьків попереджують виплодження мух і відіграють значну роль в профілактиці інфекційних захворювань. Але перевагу слід надавати планово-поквартирному вивезенню покидьків. Лікарські засоби утилізують на спеціальних заводах (спалюють, якщо це можливо, або хімічним шляхом)
      У сільських умовах часто замість змінних сміттєзбірників користуються менш гігієнічними ящиками для сміття. Ящик для сміття повинен мати водонепроникні стінки і щільно закриватися, щоб вміст його був недоступний для мух і гризунів. Ящик роблять з дном, щоб запобігти міграції личинок мух з покидьків у землю для заляльковування, майданчик під ящик повинен мати асфальтоване, цементоване або глиняне покриття шаром не менше 25 см. Його улаштовують не ближче 15м від житлових будинків. Ділянку огорожують живоплотом. Щоб не допустити загнивання покидьків і виплоду мух, ящики необхідно очищати не рідше одного разу на тиждень. Для цього його перевертають, вмістиме навантажують на сміттєвози і вивозять на сміттєзвалище. Місце і ящик очищають і дезінфікують.



Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz