Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 72
Лекція № 18. Гриби – збудники локальних мікозів.

План
1. Актиноміцети. Загальна характеристика роду актиноміцетів. Збудник актиномікозу.
2. Дріжджеподібні гриби роду Кандида.
3. Дерматофіти - збудники дерматомікозів (епідермофітія, трихофітія, мікроспорія, фавус).

    (Екологія. Резистентність. Властивості. Патогенез захворювання. Імунітет. Методи мікробіологічної діагностики. Хіміотерапевтичні препарати. Імунотерапія. Профілактика).

1. Актиноміцети. Загальна характеристика роду актиноміцетів. Збудник актиномікозу.
АКТИНОМІКОЗ
  -променево-грибкове захворювання, що викликається різними видами актиноміцетів в порожнині рота. Клінічне значення має як правило збудник актиноміцет Вольфа- Ізраеля. Грибок стає патогенним в ротовій порожнині, якщо він упроваджується в слизисту оболонку з інфікованими ранами і кишенями, особливо в поєднанні з іншими мікробами.
Симптоми.
    Характерний утворення дерев'янистої щільності інфільтратів яскраво-червоного кольору з ціанотичним відтінком в товщі шкіри без збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.
    Потім відбувається абсцедування інфільтратів і прорив гною з утворенням свищів, гнійне відокремлюване з яких звичайно має зеленуватий відтінок з вкрапленнями жовтуватих зерняток.
патогенез.
    Розповсюдження процесу відбувається по тканинних щілинах, а не по лімфо- і кровоносних судинах.
    Клінічні варіанти:
    А. цервікофасціальна форма (локалізація на шиї),
    Б. ураження грудної стінки (розповсюдження з легенів),
    В. абдомінальна форма (частіше в анамнезі апендектомія з утворенням в післяопераційному періоді свищів сліпої кишки).
Лікування (за Яковлевим)
Препарати групи пеніцилінів:
ампіцилін

2. Дріжджеподібні гриби роду Кандида.
КАНДИДОЗ

Кандідомікоз – грибкова інфекція, яка проявляється поверхневими та глибокими гранулематозними ураженнями слизової оболонки, шкіри та внутрішніх органів.
Етіологія. Дріжджеподібні гриби роду Candida відносять до недосконалих грибів – дейтероміцетів та складають самостійний род, який нараховує біля 80 видів. Медичне значення мають C. albicans, C. tropicalis, C. pseudotropicalis, C. Krusei.
Дріжджоподібна форма представлена крупними, 1,5x1,5 або 6x8-10 мкм, кулястими або овальними клітинами. Псевдоміцелярні К мають вид ниток, що складаються з декількох подовжених клітин без загальної оболонки і перегородок. Клітини утворюють бруньки, бластоспори, іноді хламідоспори, аскоспор не утворюють. Добре забарвлюються бактер. фарбниками, грам+. Хемоорганотрофи.
Культуральні та тінкторіальні властивості.
    Фарбуються метиленовим синім, за Грамом, Романовським-Гімза. Для культивування використовують середовище Сабуро. Також ростуть на інших щільних і рідких мясопептонних середовищах з глюкозою або мальтозою при рН 6 - 6,5, 20 -270С (але можуть розмножуватися при вищих значеннях температури і рН).
Режим культивування рН 5,8 – 6,5, припустимо 2,5 – 3,0; температура 30 – 37 0С. Зростання виділяється за 1 – 5 діб.
Факультативні паразити шкіри і слизистих оболонок людини і тварин. У певних умовах викликають хвороби. Широко поширені в зовнішньому середовищі
Кандидози
Патогенез.
    До факторів патогенезу відносять:
1. ендотоксини,
2. секрецію протеолітичних ферментів та гемолізінів,
3. дермонекротичну активність,
4. адгезивність до клітин епітелію.
Гриби цього роду входять до нормальної мікрофлори організму. Але при певних умовах гриби роду Candida з сапрофітних форм переходять у паразитичний стан. Основну роль грають зниження імунітету.
Клініка. 1. Існує форма кандідозу  при локалізації збудника на пальцях або міжпальцевому просторі.
Розростання кандідозного гриба на пальцях
Розростання кандідозного гриба у міжпальцевому просторі
Клініка.
2. на слизових оболонках з’являються різної форми білі нальоти – молочниця, які легко знімаються, але з’являються знову. Слизова оболонка під ними гіперемірована. Молочниця супроводжується творожистими виділеннями.     
Системний кандідоз
З вісцеральних кандідомікозів найбільш поширені кандідомікози легень. Вони характеризуються пролівним потовиділенням, кашлем, тяжким протіканням, адінамією.
Для кандідомікозів кишечнику характерні пронос з домішками крові, болі, іноді розвивається виразковий коліт.
Зустрічається кандідоз печінки.
Лабораторна діагностика.
Методи: мікроскопічний -  фарбуються метиленовим синім, за Грамом, Романовським-Гімза; мікологічний з висіванням матеріалу на середовище Сабуро; серологічний – реакція імунодифузії. Candida за Грамом фарбується в темно-фіолетовий колір, іноді з рожевою центральною частиною клітини.
Колонія C. Albicans. на кров´яному агарі розте з утворенням напівпрозорих колоній від 5 до 15 мм з специфічним запахом дріжджів.
Лікування. Укріплення організму, виділення та уникнення впливу негативних факторів, які сприяють розвитку кандідомікозів, протигрибкові препарати: ністатин, синтетичні похідні імідазолу - леворін, клотрімазол, міконазол. Іноді використовують аутовакцини.
    Профілактика. Засоби специфічної профілактики не розроблені.

3. Дерматофіти - збудники дерматомікозів (епідермофітія, трихофітія, мікроспорія, фавус).
ТРІХОФІТІЯ – стригучий лишай – захворювання шкіри та її похідних. Викликається різними видами грибів роду Trichophyton.
    Морфологія. Характеризується наявністю тонких, коротеньких сегментованих ниток міцелію, які мають хламідоспори. Характерно розгалуження під прямим кутом.
    Патогенез. Характерними проявами патогенезу є епідермодерміт, пушіння рогового шару, відсутність сальних залоз.
Клініка. На гладенькій шкірі тріхофітони викликають появу множинних рожево-червоних запалень округлого, рідкіше овального виду, з периферичним гіперемірованим валіком. Зуд відсутній. Можливі хронічні форми, характерними ознаками яких множинні ураження шкіри, неправильні форми плям. Трихофітія нігтів характеризується втратою їх блиску, руйнуванням пластинок. Зустрічається нагнійна тріхофітія, яка характеризується підвищенням температури, чутливістю шкіри та вторинними алергічними висипаннями на шкірі.
Діагностика. За ознаками клінічної картини, морфології гриба, за допомогою ультрафіолетової лампи, яка дозволяє виявити спори на ураженій шкірі, виявленні культуральних властивостей (середовище Сабуро).
Лікування.
В випадку стригучого лішаю:
розчин йоду в вигляді аплікацій на уражені місця, протигрибкові препарати: ністатин, синтетичні похідні імідазолу - леворін, клотрімазол, міконазол.
В інших випадках – системне лікування.
Іноді використовують аутовакцини.
Профілактика. Специфічна не розроблена.

МІКРОСПОРІЯ - дерматомікоз, що викликається грибами роду Microsporum з класу дейтероміцетів, що протікає з ураженням шкіри, волосся, рідко - нігтів.

Етіологія. Виділяють антропофільну, зоофільну і геофільную групи збудників. Антропофільний гриб Microsporum audouinii викликає М. людини. Хвороба висококонтагиозна, в країнах СНД зустрічається рідко. Антропофільний гриб Microsporum ferrugeneum також викликає М. у жителів Середньої Азії і Казахстану. Зоофільний гриб Microsporum canis викликає хворобу у кішок, собак і людини. У середній і північній кліматичній зоні СНД є основним збудником М. Геофільний гриб Microsporum gypseum мешкає в ґрунті, вражає шкіру і волосся людини; тварин вражає рідко.
Лабораторна діагностика. Мікроскопія підозрілого волосся, що визначає дрібні спори гриба (ендо- і ектотрікс) і нитки міцелія
Люмінесцентний метод - в променях лампи Вуда осередки уражень світяться зеленуватим кольором, а спори фіолетовим.
Виділення збудника проводять посівом на звичайні мікологічні середовища.
Лабораторна діагностика. Microsporum canis (основний збудник) швидко росте на середовищі Сабуро і вже на 3 день утворює білі колонії з оранжевою або іржаво-червоною основою. При мікроскопії культури виявляють численні веретеновидні макроконідії. Інші види ростуть поволі; макроконідії товстостінні, багатоклітинні, веретеноподібні (30-160 мкм) і покриті шипікамі.
Лікування. Аналогічно тріхофітії
Профілактика. У людей специфічно відсутня.
Імунітет. Не стійкий, аналогічно тріхофітії та іншим дерматомікозам

ФАВУС - грибкове захворювання людини, що вражає шкіру, нігті, волосся (волос не обломлюється).

Етіологія. Викликається антропофільним грибом Trychophyton schoenleinii з класу дейтероміцетов.
 Від інших форм дерматомікозів відрізняється тим, що при ньому не відбувається обламування волосся.
Клініка і лабораторна діагностика така ж як у попередніх випадках.
Лікування. Протигрибкові засоби.
Імунітет. Не стійкий

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2024
Хостинг от uCoz