Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Lostoff
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Лекция 1.
Вступ. Становлення гігієни як науки – історичний нарис.

План.

1. Вступ.
2. Основні етапи формування гігієни як науки.
3. Сучасний стан та завдання медичних мікробіологів, гігієністів, санітарних лікарів.
4. Напрямки сумісного розвитку гігієни і фармації. 

1. Вступ. Поняття "гігієна". Основна мета і завдання гігієни як науки.

Гігієна - наука про здоров'я, яка слугує для розробки на основі вивчення взаємодії організму з навколишнім середовищем, нормативів і заходів щодо попередження захворювання і інших нарушень здоров'я  і для створення оптимальних умов для життєдіяльності і самопочуття людини.
Завдання:
1.1. Вивчення чинників навколишнього середовища з погляду їх дії на здоров'ї.
1.2. Вивчення змін здоров’я індивідуумів і груп людей, які виникають під дією чинників навколишнього середовища.
1.3. Вивчення взаємодій в системі навколишнього середовища і здоров'я людини.
1.4. Для прогнозування змін здоров'я людини, санітарної ситуації у зв’язку із зміною природної або антропогенної ситуації.
1.5. Наукове обгрунтування заходів, нормативів, управлінських рішень для усунення несприятливих чинників і створення оптимально позитивних умов.

Гігієна як наука вивчає і розробляє:
1. Заходи щодо профілактики захворювань.
2. Способи забеспечення оптимальних умов життя.
3. Способи збереження здоров'я населення.
Загалом: Гігієна – це наука про здоровий спосіб життя.

2. Основні етапи формування гігієни як науки.
Соціальні, релігійні та економічні передумови трьох основних періодів становлення гігієни як науки: процвітання, деградації та відновлення  – історичний нарис.
2.1. Вступ.
2.2. Гігієна в Стародавньому Римі та
    Стародавній Греції.
2.3. Гігієна у Стародавній Русі.
2.4. Вплив релігій на розвиток гігієни.  
2.5. Гігієна в епоху середньовіччя.
2.6. Гігієна в епоху відродження.
2.7. Гігієна в ХХVІІІ - ХІХ столітті.
2.8. Гігієна в наші часи як складова медицини та фармації.

Гігієна (від грец . hygieinos – здоровий), напрям медицини, який вивчає вплив умов життя і праці на здоров'ї людини.


Відноситься до найбільш стародавніх галузей медичних знань.
Але:
наукова гігієна розвивається тільки з 2-го півстоліття 19 століття.
Гігієна в Стародавньому Римі і Стародавній Греції. Це етап розвитку гігієни до появи феодального устрою, період розвитку.
Античний період (до нашої ери) – слугував передпосиланням для формування гігієни як науки. 
Великі науковці Стародавньої Греції поклали основу майже для сучасного розвитку гігієни як науки. Гіппократ(460 – 377 рр. до нашої ери). Його трактат "Про повітря, води та грунти” став основою уявлень про устрій світу й походження хвороб.


Рис. 1. Гіпократ (відн.)

Платон, був послідовником Гіппократа щодо його теорії середовища.



Рис. 2.  Платон (відн.)

Аристотель – був послідовником Гіппократа щодо теорії середовища.


Рис. 3. Аристотель (відн.).
 
Практична реалізація наукових досягнень в галузі гігієни на той час: Афіни та інші міста мали каналізацію – яка відводила забруднену воду у водоймище, всім добре відомі грецькі лазні, рецепт духів з рослин був винайдений Теофрастом з міста Ереза (372—288 до н. э.), засновником науки ботаніки, учнем Арістотеля.
Спортивні споруди, стадіони отримали популярність з часів стародавніх греків, саме слово "Стадіон” – має старогрецьке походження (рис. 4. Театр-стадіон Колізей - реліквія стародавнього світу).


Рис. 4. Стадіон Колізей - сучасна реліквія.

Характерною рисою старогрецької культури була велика увага до: фізичних вправ,  до гартування і до особистої гігієни.
На численних грецьких вазах — предметах повсякденного ужитку і одночасно витворах мистецтва — збереглися художні зображення догляду за тілом: обливань, розтирань, масажу, обробки поранень, тощо.
Старогрецькі скульптури в численних статуях відобразили культ здоров'я і краси тіла в Стародавній Греції (рис. Відома грецька статуя Дискобол).


Рис. 5. Одна з найбільш відомих статуй Стародавної Греції - Дискобол.

Гален – став фактично засновником гігієни у фармації, розробивши методики зберігання та приготування лікарських засобів рослинного походження.


Рис. 6. Гален (відн.)

Гай Пліній старший – науковець, біолог, який написав всесвітньо відому "Природну історію” був фактично засновником гігієни у Стародавньому Римі.


Рис. 7. Гай-Пліній Старший - відомий біолог Стародавнього Риму, автор  твору "Природна історія"
 
Гігієна в Стародавньому Римі  – період розвитку.
Античний світ звів гігієнічні процедури в одне з головних задоволень, досить пригадати знамениті римські лазні - терми.


Рис. 8. Римські лазні - терми.

Неодмінною приналежністю римських міст були терми, в будівлі яких знаходилися басейн з проточною, ванни з теплою і гарячою водою, роздягальні, парильні, кімнати для занять гімнастикою, бібліотеки. У лазні не тільки милися, але і вели бесіди, малювали, читали вірші, співали, влаштовували свята.
На відміну від греків, римляни не обмежилися обливанням холодною водою. Вони першими ввели в ужиток повноцінну систему гарячого водопостачання. У самому Римі система водопроводу живила величезні лазні, які займали більше 11 га. До кінця I століття до н.е. тут було побудовано 150 суспільних лазень.
У Стародавньому Римі лазню цінували як засіб від багатьох хвороб, грунтуючись на ученнях Гіппократа, Галена і Асклепіада. Видатний римський лікар Асклепіад (128–56 рр. до н.е. ) за свою прихильність до лазень навіть був прозваний «купальником». Він вважав, що помірна гімнастика, прогулянки, дієта, масаж, чистота тіла і регулярне потіння в лазні абсолютно необхідні для лікування багатьох хвороб. Асклепіад писав: «Головне — відвернути хворого від хвороби, позбавити від нудьги, відновити здорове мислення і бадьорість духу». Саме з таким завданням лазня справлялася краще за всі інші ліки. Римляни на зорі своєї історії приймали ванни в основному для здоров'я і чистоти, а не для розваги. За свідченням Сенеки — римського філософа-стоїка, вони мили руки і тіло щодня, а ванну приймали раз на тиждень.
Лазні в Стародавній Греції називалися лаконікумами, швидше за все така назва пов'язана з областю Лаконікою (та, де Спарта). Напевно невідомо, коли ж почали будувати перші грецькі лазні, але вчені припускають, що це 5 вік до н.е. Якраз в цей час історик Геродот порівнює в своїх працях римські терми і грецькі лаконікуми. Завдяки цьому факту можна стверджувати, що лазні на території Стародавньої Греції у той час були вже достатньо поширені.
Як виглядала класична грецька лазня? Лаконікум був приміщенням круглої форми, викладеним з тесаних каменів. На думку греків, округлі форми сприяли рівномірному розподілу жару у всій лазні. У центрі знаходилося відкрите кам'яне вогнище, в якому для топки застосовувалося вугілля. Іноді застосовувалися камені, які розігрівалися зовні, а потім вже вносилися в лаконікум. Для виведення диму в куполі приміщення була передбачена кришка на бронзових ланцюгах, яка відкривалася під час топки вогнища. Нагрів тіла в грецьких лазнях відбувався за рахунок «сухого жару» від каменів вогнища, вугілля багаття, а також від гарячих стін приміщення. Після активного потовиділення греки переходили до гігієнічних процедур очищення тіла. При цьому в хід йшли дерев'яні, металеві або кістяні шкрябання – стриглі, якими у прямому розумінні слова вишкрібали забруднення. Саме таким чином «милися» стародавні греки.
До християнства тільки в одному Римі діяла більше тисячі лазень.
До появи християнства на Русі було також національною рисою і святом водночас ходити до лазні.


Рис. 9. Фото – гравюра Дюрера: "Лазня в селі".
…"У Нарві я із здивуванням бачив, як російські і фінські хлопчиська років 8-ми, 9-ти або 10-ти, в тонких простих полотняних каптанах, босоногі, точно гусаки, з півгодини ходили і стояли на снігу, неначе не помічаючи нестерпного морозу”... Невідомий письменник
Великою популярністю в народі користувалися ліки, виготовлені з рослин: полину, кропиви, подорожнику, багульнику, бодяги, квітів липи, листя берези, кірки ясеня або ялівцевих ягід, а також цибулі, часнику, хріну, березового соку, і багато інших народних ліків, які використовували як ліки і в якості засобів гігієни.
Всім відомий березовий віник!
Гігієна харчування: російський народ відвіку знав також про цілющі властивості «кислої води». Її стародавня назва «нарзан», що збереглося до наших днів, в перекладі означає "богатир-вода”.
У поемі 13 століття, що приписується Сигріду Хелблінгу, в деталях описується, як парну лазню відвідують король і його придворні – там є дерев'яні лавки, нагріті камені, на які ллють воду, а також місце для відпочинку після парної.
Є свідоцтва про парних і в 14 столітті.
Проте, пізніше такі лазні майже зникають з європейського ужитку, настає період занепаду гігієни і санітарії, окрім Русі і Скандинавії.
На розвиток гігієни вплинуло християнство, яке сповідувало аскетизм і зневажання гігієни тіла як тимчасової, брудної оболонки души!
Щонайширшим розповсюдженням у Флоренції користувалися і нічні горщики - вони вимагали мінімальних витрат і могли експлуатуватися в будь-якій кімнаті. Але їх вміст просто виливали на вулицю, часто на прохожих (про це явище є багато гравюр періоду ХIV - ХV століть)! Тому холера та чума уносили сотні тисяч життів в Європі за рік.
Інформація для роздумів:
Про гігієну в XVIII - XIX вв. у Західній Європі:
1. Людовик XIV зводив гігієнічні процедури до миття рук і періодичного обтирання тіла духами.
2. Наполеон Бонапарт вважав за краще замість купання щодня обтирати тіло одеколоном - за ним возили невеликий обоз його улюбленого "Eau de Cologne".
На початку XIX в. англійська аристократка Мері Монтегю говорила особі, що звернула увагу на її брудні руки: "І це Ви називаєте гряззю? Що б Ви сказали, побачивши мої ноги?"
Були науковці, які вже відчували джерело походження інфекційних хвороб, хоча і не могли довести свою правоту. Авіценна  висував також припущення про "живе” походження хвороб. Його фразою було: «Помийте місто, потім оселю, потім себе, а вже потім я прийду вас лікувати.
Росія на той час. Інформація для роздумів:
В 1716 році указом Петра І була організована Медична канцелярія, яка керувала не тільки медичною, але і санітарною діяльністю в Росії. З часом затверджується нагляд за санітарним станом міст, а у 1742 році починає діяти перший санітарний "регламент" для умов роботи на суконних фабриках. "Наказом губернаторам і воєводам" встановлюється обов'язковий огляд лікарем "заразливих" хворих, організація карантинів. Одна з перших карантинних установ розташовувалася в живописному містечку Київщини - Василькові. Організовується земська і міська медицина, одним з елементів якої стають громадські санітарні організації.
Лістер Джозеф (5.4.1827, Аптон, Эссекс, - 10.2.1912, Уолмер, Кент), англійський хірург, відомий введенням в хірургічну практику антисептики. У 1852 закінчив Лондонський університет. Професор хірургії в Глазго (з 1860), Едінбургу (з 1869) і Лондоні (1877-82). На основі робіт Н. І.Пирогова, І. Ф.Земмельвейса, Л. Пастера і власних досліджень в 1867 висунув ідею, що інфекція, що приводить до величезної післяопераційної смертності, викликається живим заразливим початком, внесеним в рану ззовні, і вперше розробив теоретично обґрунтовані заходи щодо боротьби з хірургічною інфекцією, заклав основи гігієни медико-хірургічних приміщень.
Середина 19 століття – становлення гігієни як науки.
Засновником експериментальної гігієни став видатний вчений МАКС ПЕТТЕНКОФЕР.


Рис. 10. Макс Петенкофер - засновник експериментальної гігієни.


Рис. 11. Росія 19 століття. ДОБРОСЛАВИН Олексій Петрович (1842-89), російський лікар, один з основоположників експериментальної і військової гігієни в Росії.

Росія 19 століття. ДОБРОСЛАВИН Олексій Петрович (1842-89), російський лікар, один з основоположників експериментальної і військової гігієни в Росії. Організатор і керівник 1-й російської лабораторії експериментальної гігієни, видавник першого в Росії журналу з питань гігієни. О.П. Доброславін - перший професор гігієни в Росії, що створив першу гігієнічну школу. Працював у області гігієни живлення, шкільної і військової гігієни. Датою свого народження Державна санітарно-епідеміологічна служба вважає 1 червня 1923 року, коли Рада Народних Комісарів УРСР підписала ухвалу «Про санітарні органи республіки». Цим документом були узаконені права і обов'язки санітарних органів, на державному рівні визначені організаційні основи проведення санітарних і протиепідемічних заходів.

Мета і завдання, місце  гігієни в сучасній медичній системі.
1. Захист і зміцнення здоровя людини.
2. Основа для профілактичної медицини.
На сучасному етапі розвитку гігієна диференціювалася.
Гігієнічна пропедевтика, гігієна навколишнього середовища, гігієна праці, гігієна дитяча і підлітків, авіаційна, морська, профілактична токсикологія, фармацевтична гігієна, санітарна мікробіологія.
Санітарія - це використання гігієнічних знань на практиці.
Сучасна гігієна включает ряд дисциплін, об'єднаних загальною метою, завданням, методами.
Необхідний рівень забезпечується державними контрольними органами (СЕС, Державною ветеринарною службою, Службою митного контролю тощо).
Кожна людина має право на здорове навколишнє середовище і відшкодування збитку за відсутність його. Закон про санитарно-епідеміологічне благополуччя. Під санитарно-епідеміологічних благополуччям мається на увазі такий зв’язок здоров'я і середовища незаселеного людьми, при якому відсутній небезпечний і шкідливий вплив її чинників на організм людини і є сприятливі умови для його життєдіяльності.
Об'єкти і методи гігієнічних  досліджень.
Серед основних об'єктів вивчення гігієни  найбільше значення мають здоров'я, навколишнє середовище і взаємодія між людиною і навколишнім середовищем.
Здоров'я людей - динамічний показник для даного роду досліжень.
Здоров'я вимірюється:
1. Загальнобіологічний рівень. Методичний рівень. Характерний дл всього біологічного виду.
2.Рівень, популяції.
3. Індивідуальний рівень. Теоретичний і практичний підрівні.
Здоров'я 1 - це інтервал стану в межах якого якісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму.
Здоров'я 2 - це колективне здоров’я. Характерізується медико-статистичним і демографічним показником - смертність, народжуваність, природний приріст, тривалість життя, види захворюваності, інвалідність, фізичний розвиток. Показники дозволяють представити загальну картину.
Здоров'я 3 - Теоретичне. Цей стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.
Фактичне здоров'я - це стан організму, при якому люди здатні повноцінно виконувати свої біологічні і соціальні функції, не переходять на паталогічний рівень саморегуляції.
Основні категорії для оцінки здоров’я людини - структура, функція і адаптація.
Навколишнє середовище - все те що нас оточує і може прямо або побічно впливати на життя людини. Включаючи все що є на землі і в космосі.
Складається з елементів і розділена на 2 великих групи:
1.    природні;
2.    соціальні.
Природні: механічні, фізичні, хімічні і біологічні.
Соціальні: суспільство, інформація, праця.
За ступенем антропогенної дії.
1.    Природна або незмінена.
2.    Змінене людиною середовище.
3.    Штучне навколишнє середовище - космічні кораблі, підводні човни, в деякій мірі аптечні приміщення.
На людину діє безліч чинників всіх трьох груп в комплексі.
Методи гігієни. Розрізняють 4 специфічних методи:
1.    Гігієнічне обстеження.
2.    Епідеміологічні методи.
3.    Метод гігієнічного експерименту.
4.    Метод санітарної експертизи.
    Статистика в гігієні: як застосовують дані вищезазначених методів.
1. Санітарний опис. Коли описується навколишнє  середовище.
Інструментально-лабораторне обстеження.
2. Про причини виникнення і розповсюдження захворювання. Методи геоінформаційних систем Croossection, Case-Control. Можуть бути проспективні  і ретроспективні. Одномонетні і лонгитудінальні.
3. Натурний - в реальних умовах життя, лабораторний - на лабораторних тваринах.
4. Метод санітарної експертизи. Рішення певного кола питань особами, знаннями, що відносяться до певної області гігієни і мікробіології.
Профілактика. Види профілактики. Профілактика попередження небажаних подій і навпаки складання умов для реалізації бажаних. Комплекс державних, суспільних медичних заходів направлених на  попередження захворювань, збереження і зміцнення здоров'я людей.
Профілактика буває: Первинна, вторинна і третинна.
Первинна профілактика - метод спрямований на ліквідацію причин, які спричинюють зміну здоров'я і стимулювання чинників сприяючих його зміцненню. Здійснюється суспільством.
Вторинна профілактика полягає в ранньому выявленні захворювання,  проведенні лікувально-оздоровчих заходів на раннних рівнях.
Третинна. Профілактика рецидивів і ускладнень.

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz