Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Лекція 18
Тканини рослин: твірна тканина (меристема)  складається з клітин, які здатні до поділу та росту. Ці клітини дають початок клітинам інших типів тканин.
                  покривна тканина розташована на поверхні органів рослин і буває первинна (епідерма або шкіра) і вторинна (корковий камбій).
                  провідна тканина – забезпечує два плини речовин: висхідний (з коренів до наземних частин)  - ксилема, та низхідний – від листя до інших частин рослини – флоема.
                  механічна тканина: (коленхіма, склеренхіма) - опорна.
                  основна тканина: запасаюча функція, тощо.

Рослинні організми можуть бути одно і багатоклітинними. Тіло одноклітинної рослини складається лише з однієї клітини, яка і здійснює всі необхідні життєві функції та процеси (живлення, дихання, виділення, розмноження).
Тіло багатоклітинної рослини складається із сукупності клітин, групи яких спеціалізуються на виконанні певних функцій. Такі спеціалізовані групи клітин у рослині утворюють тканини.
Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію (або тканина — це стійкий, тобто закономірно повторюваний, комплекс клітин, які подібні за походженням, будовою і пристосовані до виконання однієї або кількох функцій).
Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин:
твірна,
основна,
провідна,
покривна,
механічна,

багато з них можна поділити на дрібніші групи. Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають з твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам.
Твірна тканина, або меристема (мал. 1), складається з клітин невеликого розміру з тонкою оболонкою і великим ядром, які щільно прилягають одна до одної без міжклітинних просторів. За розміщенням на рослині розрізняють верхівкові, бічні і вставні твірні тканини. Верхівковою (апікальною) називають твірну тканину верхівки стебла (конус наростання), верхівки кореня (ділянка поділу), верхівок їхніх бічних відгалужень. Бічна тканина закладається всередині стебла й кореня і зумовлює ріст стебла і коренів у товщину. Вставна (інтеркалярна) буває в певних ділянках стебла і листка (наприклад, біля основи міжвузля стебла злакових рослин), її клітини забезпечують вставний, або інтеркалярний, ріст стебла. За походженням твірні тканини бувають первинними і вторинними. Первинна твірна тканина зумовлює розвиток проростка і первинний ріст органів, тобто це клітини зародкових стебла і кореня, що діляться. Вторинна твірна тканина виникає з первинної. До неї належить, наприклад, камбій, поділ клітин якого дає ріст стебла і кореня в товщину у дводольних рослин. З клітин твірної тканини (меристеми) формуються всі інші типи тканин.
2. Основну тканину (мал. 2) зазвичай називають виповнювальною (або паренхімою), оскільки вона створює ніби основу органів і заповнює простір між ними
Мал. 1. Твірна тканина
верхівкова (а — кореня, 6 — стебла) і вставна (е)
Мал. 2. Основна тканина:
1 — аеренхіма стебла водяної рослини з великими міжклітинниками (а); 2 — запаслива паренхіма бульби з крохмалем провідними й арматурними тканинами. Розрізняють три групи основних тканин: асиміляційну, запасливу і повітроносну (аеренхіму).
Основна асиміляційна тканина розміщена в усіх зелених частинах рослин. її клітини містять хлоропласти, в яких здійснюється процес фотосинтезу.
Основна запаслива тканина заповнює м'які частини листків, плодів, серцевину стебел та коренів. У її клітинах відкладаються на запас поживні речовини.
Основна повітроносна тканина багата, як правило, на міжклітинні проміжки, заповнені повітрям.
Міжклітинники, сполучаючись у загальну сітку, забезпечують газообмін рослин.
3. Провідна тканина — тканина, по якій у рослині переміщуються вода та інші речовини. До її складу входять судини (трахеї), трахеїди і ситоподібні трубки (мал. 3).
Судини (трахеї) — це довгі трубки, що формуються з багатьох розміщених одна над одною клітин, поперечні стінки яких руйнуються. Поздовжні стінки судин нерівномірно потовщені (здерев'янілі), цитоплазма відмирає.
Трахеїди — це видовжені клітини з косими поперечними перетинками, якими вони сполучаються одна з одною, утворюючи суцільний ланцюг. Як і трахеї, це мертві клітини з нерівномірно здерев'янілими стінками. Здерев'яніння (потовщення) може мати вигляд кілець, спіралей, драбинок, сіток.
Завдяки потовщенням трахеї і трахеїди протистоять стискуванню і розтягуванню. Подібність будови трахей і трахеїд пояснюється єдиною функцією. По них вода і розчинені в ній мінеральні солі рухаються від коренів до надземних частин рослини.
Судини і трахеїди функціонують кілька років, а потім закупорюються внаслідок діяльності паренхімних клітин Деревини.
Ситоподібні трубки — видовжені, живі клітини, що спорються між собою за допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито (ситоподібна пластинка). Поздовжні стінки ситоподібних трубок потовщуються, але залишаються целюлозними і не дерев'яніють. Цитоплазма клітин зберігається, а ядро руйнується на самому початку формування трубок. Поряд із ситоподібними трубками розміщені супровідні клітини — клітини супутники. Вони заповнені цитоплазмою. Ядро велике. Функціональне значення їх, як вважають, полягає в тому, що в них утворюються ферменти, значна кількість АТФ та інші активні речовини, які мають велике значення в процесі обміну речовин і транспорту органічних сполук по ситоподібних трубках. Клітини супутники властиві не всім рослинам, їх немає у флоемі голонасінних та вищих спорових рослин.
Мал. 3. Провідна тканина:
1—4 — судини; 5—7 — трахеїди. Ситоподібні трубки в поздовжньому (8) І поперечному (9) розрізі; а — клітини супутники; б — поперечна перетинка ситоподібної трубки; в — пори
4. Покривна тканина (мал. 4) — це епідерма (епідерміс), корок та кірка. За походженням епідерма (шкірка) — первинна покривна тканина — розвивається з апікальної меристеми.
Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин). Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами — волосками.
Мал. 4. Покривна тканина:
а, г — епідерміс відповідно однодольної і дводольної рослин; б — продих у збільшеному вигляді, в — поперечний переріз шкірки листка гвоздики (І), стебла кактуса (Й) І стебла клейни (III), д — поперечний переріз через сочевичку; 1 — клітини епідермісу; 2 — продих, 3 — кутикула, 4 — шар кутишзованої оболонки; 5 — целюлозний шар оболонки, 6 —епідерміс, 7 — корок; 8 — виповьювальна тканина
Як правило, епідерма функціонує на рослині впродовж одного року (точніше, впродовж вегетаційного періоду). З часом, найчастіше під осінь, замість епідерми на стеблі утворюється вторинна покривна тканина — корок, що входить до складу перидерми, яка, на відміну від епідерми, утворюється лише на стеблах та коренях.
Корок — багатошарова мертва тканина, що утворюється за рахунок вторинної меристеми (коркового камбію). Оболонки клітин корка потовщені і просочені речовиною, за складом близькою до жирів, майже непроникною для води й повітря. ЦІ клітини щільно зімкнені між собою (міжклітинників немає) і виконують основні захисні функції. Клітини корка мертві, наповнені повітрям або смолистими чи дубильними речовинами.
Кірка утворюється на зміну корку, тому її іноді називають третинною покривною тканиною. Типова кірка спостерігається у деревних рослин. Перидерма під натиском розростання стебла в товщину через 2—3 роки розривається. В глибших шарах кори закладаються нові ділянки коркового камбію, які утворюють нові шари корку. Ці нові відмерлі шари тканин ущільнюються, деформуються і утворюють кірку (блок різнорідних відмерлих тканин).
Функції покривних тканин — захист органів від випаровування, висихання, охолодження, різних пошкоджень. Разом з тим клітини епідерми забезпечують газообмін (продихові клітини) і всмоктування роди та розчинених у ній речовин (клітини епіблеми з кореневими волосками).
Висновки
У кожному органі квіткової рослини співвідношення тканин різне.

N/b! Диференціювання клітин рослин на тканини і органи — один з ароморфозів, який забезпечив пристосування до існування на суходолі. Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови залежно від виконуваної функції виділяють такі типи тканин: твірна, основна, провідна, покривна, механічна, багато з них можна поділити на дрібніші групи. Покривна, провідна, механічні і основні тканини (постійні тканини) рослини виникають з твірної тканини, клітини якої безперервно діляться і дають початок постійним тканинам.

Тканини тварин.
Особливості будови клітин тварин. Ви вже знаєте, що серед тварин є як одноклітинні, так і багатоклітинні види. В одноклітинних тварин єдина клітина - це цілісний організм, що самостійно живиться, виводить назовні продукти життєдіяльності, здійснює газообмін тощо. У багатоклітинних - клітини різних типів виконують різні функції. Але попри все різноманіття клітин тварин усім їм притаманні спільні особливості будови.
Порівняймо будову рослинної і тваринної клітин. І рослини, і тварини - еукаріоти, тобто їхні клітини складаються з клітинної мембрани, цитоплазми та ядра (або декількох ядер). У клітин рослин до складу клітинної оболонки, крім тоненької мембрани, входить ще й щільна клітинна стінка. Вона складається переважно з клітковини і забезпечує сталість форми клітини.
У клітинах тварин зовні від мембрани розташований лише тоненький пружний шар з органічних сполук - глікокалікс. Він нездатний підтримувати постійну форму клітини. Завдяки цьому певні групи тваринних клітин можуть утворювати непостійні вирости - несправжні ніжки, або псевдоподії. Так, одноклітинна тварина амеба завдяки псевдоподіям пересувається та захоплює частинки їжі.
Процес клітинного захоплення твердих часток має назву фагоцитоз.
Фагоцитоз притаманний лише клітинам тварин. Клітини рослин, грибів і прокаріотів, що мають клітинну стінку, можуть поглинати лише розчини різних сполук.
Органели клітин тварин. Своєрідним «командним пунктом» клітини, що керує процесами її життєдіяльності, є ядро. У ньому зберігається спадковий матеріал, властивий саме цьому організму.
У клітинах тварин і рослин можна помітити такі органели, як мітохондрії (мал.1). Це «енергетичні станції» клітини, які забезпечують енергією всі процеси її життєдіяльності. У клітинах тварин, на відміну від клітин рослин і грибів, немає вакуоль з клітинним соком. Однак в одноклітинних тварин трапляються травні вакуолі, в яких перетравлюється захоплена їжа.
У клітинах тварин (за винятком окремих одноклітинних видів) відсутні хлоропласти. Отже, більшість тварин, на відміну від рослин, нездатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних. Вони належать до гетеротрофів. Запасною речовиною в них є вуглевод глікоген, а не крохмаль, як у рослин.
Гетеротрофи - це організми, які споживають готові органічні сполуки.
У клітинах тварин, так само як і в клітинах рослин або грибів, є й інші органели. Одні з них беруть участь у створенні речовин, потрібних клітині, інші - забезпечують транспорт різних речовин по клітині.
Клітини тварин, як і клітини рослин, здатні до поділу. Спочатку розподіляється спадковий матеріал клітини (перед тим подвоюючись), а вже потім ділиться цитоплазма. Так утворюються дочірні клітини, які за набором спадкової інформації та будовою нагадують материнську.
Тканина - це група клітин, подібних за будовою та виконуваними функціями.
Відмінність тканин тварин від тканин рослин.
Ви пам’ятаєте, що у вищих рослин формуються різні типи тканин: твірні, покривні, основні, механічні, провідні. Вони складаються з клітин певної будови, між якими можуть бути більш-менш розвинені проміжки - міжклітинники. У тваринних тканинах міжклітинників немає, а проміжки між клітинами можуть бути заповнені міжклітинною речовиною.
Міжклітинна речовина - продукт виділення самих клітин, вона виконує опорну функцію, забезпечує клітини поживними речовинами і зв’язки між ними.
У тварин відомо чотири типи тканин:
епітеліальні, тканини внутрішнього середовища (сполучні),
м’язові,
нервові.

Ознайомимося з ними.
Функції епітеліальних тканин.
Епітелій буває: покривний одношаровий, покривний багатошаровий, залозистий. За формою розрізняють: плоский, кубічний, циліндричний епітелій. Тіло тварин вкриває покривний епітелій (рис.). Він розташований в один або кілька шарів і захищає організм від несприятливих впливів довкілля. Через ці тканини може відбуватися газообмін, надходження одних сполук в організм та виведення з нього інших. Клітини епітелію можуть вистилати зсередини різні органи або порожнину тіла.
Особливий різновид епітелію - залозистий (рис.). Його клітини входять до складу покривного епітелію або епітелію, який вистилає внутрішні органи, чи є у складі спеціалізованих залоз. Наприклад, залозистий епітелій входить до складу травних залоз (слинних, підшлункової залози, печінки). Вони виробляють речовини, які забезпечують перетравлення їжі.
Спільними рисами будови різних видів епітеліальних тканин є те, що їхні клітини дуже щільно прилягають одна до одної, міжклітинна речовина розвинена слабо.
Тканини внутрішнього середовища - сполучні тканини.
Сполучна тканина складається з міжклітинної речовини та розкиданих у ній клітин. Буває впорядкована (оформлена) – кісткова тканина, сухожилки, зв’язки, склера ока; невпорядкована (неоформлена), яка поділяється на щільну (шкіра, судини), пухку (складається з трофоцитів, амебоцитів, які заповнюють проміжки між внутрішніми органами)   Свою назву ці тканини дістали тому, що входять до складу різних внутрішніх органів. Вони виконують в організмі різноманітні функції: захисну, транспортну, опорну, запасання поживних речовин тощо. Від епітеліальних тканини внутрішнього середовища відрізняються тим, що складаються не лише з клітин, а і з добре розвиненої міжклітинної речовини.
Залежно від будови та виконуваних функцій, тканини внутрішнього середовища поділяють на сполучні, кров та скелетні.
Сполучні тканини досить різноманітні (рис.). Одні з них містять у міжклітинній речовині волоконця різного типу. Ці волоконця надають тканинам міцності і підтримують форму різних органів. Вони також забезпечують еластичність шкіри тварин. З тканин утворені зв’язки та сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток.   
У клітинах жирової тканини (різновид сполучної) (рис.) запасаються поживні речовини. Крім того, жирова тканина забезпечує захист організму від дії низьких температур.
Кров - це тканина внутрішнього середовища (рис.). Її міжклітинна речовина - рідка (плазма), в ній розташовані окремі клітини (еритроцити, лейкоцити тощо). Кров забезпечує транспорт поживних речовин, газів, біологічно активних речовин та захисні реакції організму.
Із скелетних тканин у багатьох тварин утворений внутрішній скелет, який виконує захисну та опорну функції. Скелет може складатися з кісткової та хрящової тканин.
М’язові тканини.
Бувають непосмугованою – тканина кишечнику, тощо; посмугованою – скелетні м’язи; посмугована серцева. Активно пересуватися багатоклітинним тваринам допомагають м’язи, які утворює м’язова тканина. Її основна властивість здатність скорочуватись у відповідь на збудження. М’язові клітини містять пучечки міофібрили, утворені білками, здатними до скорочення. Клітини непосмугованої м’язової тканини мають переважно веретеноподібну форму і одне ядро. Скорочення таких м’язів досить повільні. Непосмуговані м’язи входять до складу оболонок внутрішніх органів хребетних тварин. Посмугована м’язова тканина склаається з великих видовжених багатоядерних клітин. Свою назву - посмугована - ця тканина дістала тому, що в її міофібрилах поперемінно чергуються світлі та темні ділянки. Посмуговані м’язи здатні скорочуватись значно швидше, ніж непосмуговані.
Функції нервової тканини. Нервова тканина, так само як і м’язова, є тільки у тварин (рис.). Клітини, з яких складається нервова тканина, - нейрони забезпечують важливу властивість організмів - подразливість. Нейрони мають відростки. Вони здатні сприймати подразнення та проводити їх до різних тканин та органів. Нервова тканина забезпечує досконалу регуляцію життєвих функцій організму тварин.
До складу нервової тканини входять також допоміжні клітини, що здійснюють захисну функцію та забезпечують живлення нейронів.епітеліальна тканина. Нервова тканина поділяється на сіру речовину (нейрони та дендрити) та білу речовину (відростки нейронів - аксони).
                    

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz