Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
 Лекція № 5: Учення про інфекцію.


План .
1. Вивчення основних положень учення про інфекцію
А. Основні поняття учення про інфекцію.
Б. Етапи розвитку контагіозних хвороб
В. Класифікація інфекцій
Г. Механізми розповсюдження збудника.
Д. Динаміка розвитку інфекційної хвороби.
2. Дезінфекція.
3. Асептика.
4. Стерилізація.
5. Антисептика

1. Вивчення основних положень учення про інфекцію.
     А. Основні поняття учення про інфекцію.
    
Інфекція – процес складної активної взаємодії макроорганізму з мікроорганізмом (збудником хвороби).
Інфекційний процес – сукупність фізіологічних захисних і патологічних процесів, які розвиваються в організмі в результаті проникнення в нього хвороботворного мікроорганізму.
Патогенність – потенційна здатність мікроорганізмів певного виду викликати інфекційний процес.
Вірулентність – індивідуальна ознака патогенного мікроорганізму, яка визначає ступінь його патогенності. Виміряють умовно прийнятими одиницями:
ДЛМ (ДЛ 95, Dosa letalis minima) - доза бактерій, вірусів, токсинів і ін. ушкоджувальних агентів, що викликає загибель приблизно 95% узятих в досвід тварин. Точніші дані про вірулентність і токсичність дає визначення ДЛ 50 (Dosis letalis 50) - доза агента (бактерій, вірусів, токсинів і ін.), що викликає за даних умов досліду летальний ефект у 50% узятих в дослід тварин, клітин.
Фактори вірулентності: капсула, токсини, ферменти вірулентності.
Ферменти вірулентності сприяють розвитку хвороби (гіалуронідази, фібринолізин, коагулаза, лецитиназа, гемолізини, лейкоцетини, тощо).
Екзотоксини - речовини білкової або поліпептидної природи з м.м. в 10 - 900 тис. Д, що виділяються в зовнішнє середовище живими патогенними бактеріями. Надають виборчу ушкоджувальну дію на клітки господаря.
Ендотоксини - токсичні субстанції, що входять в структуру бактерій (звичайно в клітинну стінку) і вивільняються з них після лізису бактерій. Частіше цю назву застосовують по відношенню до ліпополісахаридів клітинної стінки грам- бактерій з м.м. 100 - 900 тис., які з білками і ліпідами утворюють складний макромолекулярний комплекс.
Б. Етапи розвитку контагіозних хвороб
1. Адгезія і колонізація мікробна - множинне заселення ділянок шкіри і слизистих оболонок людей і тварин нехарактерною для них мікрофлорою, напр., шкіри - кишковою паличкою, носа і глотки - золотистим стафілококом.
2. Бактеріємія - стан організму, при якому в його крові циркулюють бактерії (нерідко цей термін використовують і для позначення циркуляції грибів, простих, вірусів).
3. Сепсис - важке генералізованє гостре або хронічне гарячкове захворювання людини, збудник якого розмножується в кровоносній і лімфатичній системах.
4. Септицемія - одна з форм сепсису (див.), за якій єдиним житлом і розмноження збудників є кровоносна і лімфатична системи організму.
В. Класифікація інфекцій
Інфекція (інфекційний процес) - сукупність патологічних, адаптаційно-пристосовних і репаратівних реакцій організму, що виникають в результаті його конкурентної взаємодії з патогенними і за певних умов умовно-патогенними вірусами, бактеріями і грибами.
Реінфекція - повторне зараження організму, що переніс захворювання, тим же самим або ін. варіантом певного виду збудника.
Суперінфекція - повторне інфікування хворого тим же або ін. варіантом того ж виду збудника в процесі хвороби. Нерідко наступає в лікарняних умовах.
Рецидив - активація патологічного процесу, в т.ч. інфекц., що наступає після попередньої ремісії.
Змішана Інфекція (інфекційний процес) - сукупність патологічних, адаптаційно-пристосовних і репаратівних реакцій організму, що виникають в результаті його конкурентної взаємодії з патогенними і за певних умов умовно-патогенними вірусами, бактеріями і грибами (декількома видами).
    Можуть бути виділені наступні види і форми інфекції залежно від:
    1) господаря - І. людей, тварин, рослин, грибів, бактерій;
    2) збудника - бактер., вірусні і грибкові (мікози);
    3) тяжкість - мікробоносійство, безсимптомна І., ;
    4) розповсюдження процесу - локальна епісоматична, локальна ендосоматична, системна і загальна (генералізована);
    5) за тривалістю течії - гостра, підгостра, первинно-хронічна, повторно-хронічна і повільна;
    6) механізму виникнення - екзогенна, ендогенна, аутоінфекція;
    7) числа збудників - моноінфекція і змішана;
    8) місця інфікування - позалікарняна, лікарняна, природно-осередкова і ін.
Антропонози - група інфекц. і паразитарних захворювань, в випадку коли єдиним резервуаром збудника в природі і джерелом інфекції для людини є людина-мікробоносій і/ або хворий.
Антропонози – резервуар збудника людина
До А. відносяться черевний тиф, паратіфи А і В, внутрішньолікарняний сальмонельоз, дизентерія, амебіаз, холера, колі-інфекції, гепатити А, В, С, D, поліомієліт, СНІД, гельмінтози (без другого господаря), натуральна віспа, дифтерія, скарлатина, кашлюк, кір, аденовірусная інфекція, менінгококова інфекція, грип, віспа вітряна, герпесвірусная інфекція, інфекційний мононуклеоз, епідемічний паротит, склерома, озена, туберкульоз, що викликається М. tuberculosis, висипний тиф, поворотний тиф, малярія, гонорея, сифіліс, фрамбезія, пінта, хламідіоз, трахома, тріхомоноз, кандидози, аспергілез, антропофільні дерматомікози.
Зоонози (антропозоонози) - інфекц. захворювання людини, коли джерелом збудника є інфіковані тварини (хворі або носії). Існують підвиди: антропозоонози, зооантропонози
Зоонози (антропозоонози) – Резервуар (джерело) інфекції – тварини.

    Особливо небезпечні інфекції (ОНІ) - група гострих заразливих захворювань людини, які: 1) здібні до раптової появи, швидкого розповсюдження і масового обхвату населення;
    2) характеризуються важкою течією і високою летальністю.
    У групу ООІ включають
    а) чуму, холеру, віспу, жовту лихоманку (це т.з. конвенційні хвороби, що підпадають під дію Міжнародних санітарних правил, колишня назва - карантинні);
    б) висипний і поворотний тифи, грип, поліомієліт, малярію (хвороби, що підлягають міжнародному нагляду),
    в) СНІД, сибірську виразку, сап, меліоїдоз, туляремію, бруцельоз, рикетсіоз, орнітоз, арбовірусні інфекції, ботулізм, гістоплазмоз, бластомікози (хвороби, що підлягають регіонарному або національному нагляду).

Г. Механізми розповсюдження збудника.
1. фекально-оральний. 
2. повітряно-краплинний. 
3. повітряно-пиловий. 
4. трансмісивний.
5. контактний.
6. вертикальний – від матері плоду. 
Д. Динаміка розвитку інфекційної хвороби.
Інфекційні захворювання характеризуються циклічністю, зміною періодів.
1.Інкубаційний період - від моменту зараження до перших клінічних ознак (процес активного розмноження збудника).
     2.Продромальний період (передвісників) характеризується загальними неспецифічними явищами – нездужанням, головним болем, підвищенням температури і іншими симптомами переважно токсичного генезу.
 3.Період розвитку (розпалу) хвороби характеризується типовими (специфічними) для даної інфекції клінічними проявами.
     4.Період реконвалесценції (одужання).
Як результат хвороби може наступити одужання, розвинутися носійство або летальний результат.
Види поширення хвороб
    Епідемія – ті інфекції, що протягом короткого періоду часу вражають значну кількість людей.
    Ендемія - один з типів розповсюдження інфекц. хвороб, при якому інфекція тривалий час реєструється серед населення, що проживає на просторово обмеженій території. Як правило, не носить експоненціального характеру. Обумовлена ареалом резервуару або переносника збудника (природно-осередкові зоонози) або особливостями життя людей (антропонози). За допомогою мікробіол. дослідження необхідно з'ясувати круг видів тварин - резервуарів, джерел і переносників хвороби, механізми передачі збудника, серол. структуру населення ендемічних територій.
     Пандемія - один з типів розповсюдження інфекц. хвороб, при якому інфекція реєструється серед населення, що проживає на значній території – обмеженій материком, континентом. Як правило, носить експоненціальний характер.
2. Дезінфекція.
    Дезинфекція (знезараження) - сукупність способів повного, селективного (цільового) знищення або зниження чисельності популяції потенційно патогенних для людини і тварин мікроорганізмів на об'єктах зовнішнього (абіогенного) середовища. Відповідно до чутливості мікробів виділяють 4 ступені дезінфекції.
    До ступеня А відносять знищення аспорогенних форм бактерій, мікоплазм, рикетсій і простих;
    до ступеня В - знищення грибів, чутливих до ушкоджувальних чинників вірусів і аспорогенних форм бактерій, що характеризуються підвищеною стійкістю (мікобактерії, стафілококи);
    до ступеня С - знищення збудників особливо небезпечних інфекцій і стійких до ушкоджувальних чинників вірусів;
    до ступеня D - знищення бактеріальних спор і цист найпростіших.
    У окремий ступінь D (0) слід виділити зниження масивності контамінації об'єктів зовнішнього середовища умовно-патогенними мікробами до субінфікуючих доз.
    Дезінфекція у вогнищах інфекційних захворювань, викликаних облігатно-патогенними мікробами, переслідує протиепідемічну мету селективного знищення збудників конкретної хвороби, напр., у вогнищі туберкульозу мікобактерій. У лікарняних, дитячих і ін. суспільних установах мета Д. - різке зниження чисельності всіх потенційно патогенних для людини мікробів на всіх об'єктах приміщення.

    Виділяють два типу дезінфекції: поточну і завершальну.
    Поточна проводиться в діючих епідемічних вогнищах з метою понизити масивність мікробної контамінації і число контамінованих об'єктів і, таким чином, розірвати або загальмувати процес передачі збудника від джерела інфекції сприйнятливим людям.
    Завершальна проводиться після госпіталізації хворого і ставить за мету повне знищення збудника хвороби на всіх об'єктах приміщення, в яком знаходився хворий. Залежно від об'єкту Д. проводиться наступними способами: протиранням фланелевою серветкою, змоченою в дезинфектанті, зануренням об'єкту в розчині дезінфектанта, митті, обприскуванні поверхні, виведення об'єкту в герметичну камеру, в яку подається звичайно в газоподібному стані дезінфектант.

    Дезинсекція - захід, направлений на знищення потенційно небезпечних для здоров'я і таких, що турбують людину і тварин комах. У мікробіол. практиці Д. застосовують при розтині диких тварин, які заздалегідь повинні бути звільнені від комах, і при створенні оптимальних умов утримання лабораторних тварин в розплідниках. В процесі Д. необхідно передбачити заходи захисту людини і тварин, оскільки деякі інсектициди токсичні для них.
Дезінфікуючі засоби:
- хлорне вапно (10 – 20 %)
- освітлені розчини хлорного вапна (0,2 – 0,5 %)
- сухе хлорне вапно
- хлораміни
- дезам (50 % хлорамін Б + щавлева кислота)
- пантоцид (препарат, що містить активний хлор)
- формалін (35 – 40 % водний розчин формальдегіду)
- фенол (кристалічна карболова кислота)
- лізол А і Б
- мийні засоби (слабкі дезінфектанти)
3. Асептика (запобігання зараженню).
Асептика - комплекс запобіжних засобів в клінічній, мікробіологічній або виробничій роботі, направлених на попередження занесення в робочу зону сторонніх мікроорганізмів:
з тіла людини,
повітря,
інструментів або інших об'єктів зовнішнього середовища;
і запобігання розвитку небажаних процесів:
інфікування людини або тварини,
контамінація живильних середовищ, посівів, культур, посуду, вакцин, сироваток і інших продуктів мікробіологічного виробництва).
У комплекс асептичних заходів входять:
механічне або хімічне очищення,
стерилізація,
антисептика,
дезинфекція,
герметизація,
ізоляція.
Медична асептика – комплекс заходів, які застосовують:
на мікробіологічних виробництвах,
при хірургічних операціях,
пологах,
ендоскопічних процедурах,
парентеральному введенні ліків.
Стерилізують:
інструментарій, перев'язувальний матеріал, ін'єкційні розчини і розчини для введення в дихальні, сечостатеві шляхи, дренажі, ендопротези, трансплантати, рукавички, маски, халати.
Піддають антисептичній
обробці: руки оператора, операційне поле хворого.
Дезинфікують: повітря приміщень, в яких проводять асептичні заходи, і все, що в них знаходиться.
 У мікробіологічній практиці асептика включає:

1) користування  для дослідження стерильним інструментарієм, в стерильний посуд і в умовах, що виключають контамінацію його сторонньою мікрофлорою;
2) попередження контамінації матеріалу під час його доставки в лабораторію;
3) використання стерильних живильних середовищ, петель, піпеток, чашок, ампул, фільтрів і ін. інструментарію, посуду і устаткування;
4) попередження контамінації культур (посівів) з рук, волосся, одягу лабораторного працівника, а також з нестерильних матеріалів і об'єктів зовнішнього середовища;
5) роботу в стерильних боксах, ламінарному потоці стерильного повітря, в зоні, що оточує полум'я газового пальника або спиртівки на відстані не більш 20 см.
Ризик контамінації знижується при систематичній обробці стін, стелі, підлоги і ін. поверхонь боксів дезінфектантами, а рук працівників - антисептиками.
5. Стерилізація (знищення мікроорганізмів).
Стерилізація (від лат. sterilitas - безплідний) - знезараження, знепліднення - повне знищення мікроорганізмів в об'єктах зовнішнього середовища в цілях:
1) попередження їх занесення в організм при мед. і ветеринарних втручаннях;
2) оберігання мікробної біодеградації (псування) різних матеріалів, включаючи лікарські, діагностичні, харчові;
3) виключення мікробного забруднення живильних середовищ, культур клітин і ін. при мікробіологічних дослідженнях і в біотехнологічних виробництвах.
У мед. і ветеринарній практиці стерилізації піддають:
лікарські і діагностичні препарати, перев'язувальний і шовний матеріал, шприци, ін'єкційні голки, інструментарій, ендоскопічні апарати, катетери, рукавички, предмети догляду за хворими, білизну, живильні середовища, лабораторний посуд;
при створенні асептичної зони - повітря, устаткування і вся решта об'єктів кювези, боксу, боксованої палати.
Процес стерилізації об'єктів включає етапи дезинфекції:
1. очищення за допомогою миючих засобів, для досягнення мети - зниження числа мікробів на об'єкті і полегшення доступу до ним агента, що стерилізує (стерілізанта);
2. збірка, угрупування і розміщення матеріалів в контейнері і в камері стерилізатора,
3. власне стерилізації з метою повного звільнення об'єкту від мікробів.
4. сушки і зберігання з метою попередження повторної мікробної контамінації в період від стерилізації до використання.
5. контролю з метою: перевірка ефективності стерилізації за допомогою механічних, хімічних і біологічних методів.
Використовують методи та засоби стерилізації:
1. насичену високотемпературну водяну пару (стерилізація парова),
2. сухе гаряче повітря (стерилізація жаром),
3. хімічні речовини (стерилізація хімічна),
4. газ (стерилізація газова)
5. іонізуючі випромінювання (променева стерилізація), іноді застосовують для обладнання.
6. фільтрування через дрібнопористі фільтри (механічна стерилізація),
7. багатократне прогрівання рідин на водяній лазні при 1000С або 560С (дрібна стерилізація і тиндалізація).
8. кип’ятіння, одноразове прогрівання при 1000С (температурна стерилізація),
    Примітка: опромінювання УФЛ не відносяться до стерилізації, оскільки не забезпечують повного знищення мікроорганізмів, особливо їх спорових форм.
Стерилізація газова. Для неї в даний час використовують етиленоксид (ЕТО-СТЕРІЛІЗАЦІЯ). Знищує всі форми мікробів, включаючи спори, механізм біоцидної дії - алкилірування.  Використовується концентрація етиленоксиду в 450 мг/л. Вона повинна підтримуватися на постійному рівні протягом всього періоду обробки газом. (слайд 176)
Процес займає багато годин через необхідність тривалого контакту об'єктів з газом і довгого періоду провітрювання. Використовується тільки для обробки предметів, які ушкоджуються при паровій стерилізації через сильну токсичність і тривалість процесу. (слайд 177)
Використовують режим стерилізації: вологість - 50 - 75%, режим "теплий” – 63 0С, або "холодний” - від 29 до 38 0С, газ - етиленоксид.
Піддають:
крихкі хірургічні інструменти,
електричне устаткування для анестезії і дихальної терапії,
ендоскопи,
серцеві катетери,
камери і ін.
Стерилізація жаром. Високотемпературне сухе повітря високо ефективне як стерилізуючий агент, але володіє вираженою руйнуючою предмети дією.
Стерилізують обмежений круг об'єктів:
вироби з скла і ін. термостійких матеріалів,
безводні гідрофобні порошки,
вазелін.
С.ж. на відміну від ін. способів спалює мікроби, не залишаючи пірогенних речовин.
Слід мати на увазі, що температура вище за 1600С приводить до сублімації жирних к-т і смолянистих речовин з дерева, вати, деяких сортів паперу, що може викликати інгибіцию зростання мікробів при контакті з такими виробами.
С.ж. здійснюють в апаратах:
1) стерилізаторах з пасивно циркулюючим повітрям в результаті відмінності температур в різних місцях камери.
2) стерилізаторах з механічною (примусової) конвекцією форсованого потоку гарячого повітря.
стерилізаторах з механічною (примусової) конвекцією форсованого потоку гарячого повітря дотримуються таких режимів стерилізації:
Обов'язковою умовою ефективності с. ж. є правильне співвідношення між температурою і експозицією, яке виражається таким чином:
при 180 0С - 1/2 год., при 170 0С - 1 год.,
при 160 0С - 2 год., при 150 0С - 2,5 год.,
при 140 0С - 3 год.,
при 120 0С -6 год.
Вказаний час не включає фази нагрівання і охолоджування.
Етапи С.ж.:
1) завантаження камери стерилізатора проводиться так, щоб між кожною упаковкою, між предметами і стінками камери були вільні ділянки;
2) встановлення режиму С. і перевірка справності термометра;
3) включення нагрівачів повітря;
4) витримка заданої експозиції;
5) виключення нагріву;
6) охолоджування;
7) вивантаження.
Стерилізація парою.
Насичена водяна пара під тиском набуває високих біоцидних властивостей, не ушкоджуючи більшість матеріалів, що стерилізуються, не потребує звільнення від стерилізуючого агента.
Ефект конденсації оптимальний у насиченої пари, коли в ньому знаходиться тільки 3% рідкої фази.
Перегріта пара, що містить менше 2% рідкої фази, може спалити об'єкт;
волога пара (більше 3% рідкої фази) сильно зволожує предмети.
Випускають 2 типу парових стерилізаторів:
1. стерилізатори переміщення: у них потік пари проникає у верхню частину камери і витісняє з неї повітря через дренажну трубку. Тиск і температура пари зростають і досягають встановленої межі. Включається таймер, який підтримує постійну температуру до закінчення експозиції. Після цього пара виводиться через дренаж з камери; сорочка камери залишається гарячішою і її сухий жар висушує об'єкти, що стерилізуються. Кришка (двері) відкривається при зниженні температури камери до 90 0С. У іншому випадку контейнери з рідиною можуть вибухнути.
2. передвакуумний паровий стерилізатор: вакуумна система в два цикли витягує більшість повітря з камери і об'єктів, що стерилізуються, через дренаж, після чого камеру і її сорочку наповнюють паром під тиском. Тиск і постійна температура підтримуються автоматично. Після закінчення терміну стерилізації камера звільняється від пари об‘єкти висушуються за допомогою вакуумної системи,в камеру впускають фільтроване повітря. Стерилізатор вивантажується.
Приклади стерилізаторів:
Залежно від об'єктів, що стерилізуються,
температуру пари в парових стерилізаторах встановлюють від 110 до 138 0С, тиск пари від 0,4 до 2,5 атм, експозиція - від 15 до 60 хв.
Паром стерилізують: майже всі вироби з металу, скла, термостійкої пластмаси, гуми, білизна, перев'язувальний і шовний матеріал, живильні середовища, зокрема рідкі, лікарські препарати.
С.п. - переважний спосіб стерилізації.
Стерилізація хімічна.
проводиться за допомогою химічних речовин, що мають біоцидну дію (стерілізантів).
Використовують 2% лужний водний розчин глютаральдегиду і 20% розчин формальдегіду в 70% етанолі.
Глютаральдегид і формальдегід знищують вегетативні і спорові форми всіх мікробів.
С.х. проводиться шляхом повного занурення об'єкту в розчин на відносно довгий час (близько 10 год.) при кімнатній температурі.
При підвищенні температури розчину (до 40 -50 0С) ефективність різко зростає, при температурі нижче за 20 0С, а також в кислому середовищі стерилізуючий ефект може втрачатися.
Після закінчення терміну стерилізації предмети витягують з розчину і в асептичних умовах кілька разів споліскують стерильною водою щоб уникнути химічних опіків при контакті такого предмету з шкірою і слизистими оболонками.
Занурювані предмети щоб уникнути зниження концентрації стерілізанта повинні бути сухими. С.х. піддають ендоскопи і їх компоненти, трубки і маски для анестезії і ін. Застосування С.х. обмежують необхідність відмивання простерилізованих предметів від стерілізанта, під час якої можлива повторна контамінація його мікробами; токсичність для людини рідин і пари; тривалість експозиції; складність контролю концентрації особливо при повторному використанні р-на; корозія предметів з металу в кислому середовищі.
5. Антисептика
Антисептика - сукупність способів придушення зростання і розмноження потенційно небезпечних для здоров'я мікроорганізмів на інтактних або (і) пошкоджених слизових оболонках, шкірі, ранах, порожнинах тіла людини і тварин.
 Антисептичні засобі:
Лужні мила
Похідні алкілсульфатів
Натрію холеат
інші

Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz