Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Лекція 23.
Ембріологія – це наука про закономірності ембріонального розвитку зародка. Термін “ембріологія” виник від грецького словосполучення – em bryo, що означає “в оболонках”. Ембріон, або зародок, – це організм, що розвивається під покровом яйцевих оболонок або всередині материнського організму в спеціалізованому органі – матці. У людини розвивається до 8-го тижня ембріогенезу називається зародком, далі – плодом. У завдання ембріології входить вивчення розвитку зародка від моменту запліднення до народження (вилуплення з яйцевих оболонок або виходу з материнського організму), а також вивчення прогенезу – процесу утворення чоловічих і жіночих статевих клітин. Медична (клінічна) ембріологія вивчає закономірності ембріонального розвитку людини, причини порушень ембріогенезу та механізми виникнення каліцтв, а також шляхи і способи впливу на ембріогенез. Ембріональний розвиток, або ембріогенез, – це складний і тривалий морфогенетичні процес, в ході якого з батьківської і материнської статевих клітин формується новий багатоклітинний організм, здатний до самостійної життєдіяльності в умовах зовнішнього середовища. Щоб уявити масштаб процесів, що відбуваються у розвитку людини, досить згадати, що яйцеклітина діаметром 0,15 мм запліднюється спермием діаметром 0,005 мм, загальна маса заплідненого яйця становить усього лише 5х10-9 м. Доношена плід народжується із середнім розміром 500 мм і масою 3400 г . Від зиготи до народження маса плоду зростає приблизно в мільярд разів. Ембріологічні дослідження домікроскопічного періоду давали лише загальну картину розвитку організмів і не могли розкрити суть зачаття і розвитку ембріона і плода. З загальнобіологічних позицій, проте, ці дослідження мали істотний вплив на подальшу трактування багатьох наукових фактів, відкритих за допомогою мікроскопічних методів дослідження. Розвиток ембріології як науки. Історія ембріології тісно пов’язана з боротьбою двох течій, що зародилися ще в античні часи – преформізма і епігенеза. Преформізм, що означає преутворення, стверджує, що розвиток організму є лише зростанням наявного зародка. Теоретиком преформізму є Ш. Бонні (1740-1793), який стверджував, що всі органи тіла настільки тісно пов’язані між собою, що неможливо допустити існування такого моменту, коли той чи інший з них був відсутній б. З позицій преформізма, питання полягало лише в тому, де знаходиться цей зародок. На думку овісти (М. Мальпігі), зародок знаходиться в жіночій статевій клітині, а на думку анімалькулісти – в чоловічій статевій клітині. Прихильники епігенеза, наприклад, Ж. Бюффон (1707-1788), заперечували приречення, однак не змогли підтвердити свої переконання фактами. Суперечка дозволив російський академік К. Вольф (1733-1794), який опублікував у 1759 р. дисертацію “Теорія зародження”, в якій довів, що для розвитку зародка необхідні жіночі і чоловічі статеві клітини. К. Вольф експериментально обгрунтував концепцію епігенеза – вчення про розвиток, згідно з яким нові різнорідні частини організму з’являються з вихідного однорідного матеріалу яйця під впливом факторів, що стоять над зародком (іншими словами, відбувається нововобразованіе структур). Дана концепція зміцнилася завдяки роботам X. Пандера (1794-1865) і К. Бера (1792-1876). Ідеї преформізма знову стали обговорюватися в літературі, коли розвиток зародків почали вивчати методами молекулярної біології. Так, на думку А. Спіріто (1984), в яйцеклітині міститься не анатомічна, а хімічна мініатюра дорослого організму (відмінності хімічного складу різних ділянок яйця і в подальшому – цитоплазми клітин зародка, які морфологічно ідентичні). Становлення ембріології як науки і систематизація фактичного матеріалу пов’язані з ім’ям ординарного професора Медико-хірургічної академії К. Бера. Він виявив, що в процесі ембріонального розвитку раніше всього виявляються загальні типові ознаки, а потім з’являються приватні ознаки класу, загону, сімейства і, в останню чергу, ознаки роду та виду. Цей висновок було названо правилом Бера. Згідно з цим правилом, розвиток організму відбувається від загального до приватного. К. Бер вказав на освіту в ембріогенезі двох зачаткових листків, описав хорду та ін У розвитку порівняльної ембріології провідне місце належить російському ембріологи А.О. Ковалевському (1840-1901). Він вивчав численних представників типів первинно-і вторинноротих і встановив єдиний план розвитку багатоклітинних тварин – ланцетника, асцидій, хробаків, кишковопорожнинних. А.О. Ковалевський обгрунтував теорію зародкових листків як утворень, що лежать в основі розвитку всіх багатоклітинних організмів. Спираючись на роботи А.О. Ковалевського, німецький біолог Е. Геккель (1834-1919) сформулював основний біогенетичний закон, який свідчить, що онтогенез є коротке повторення філогенезу. Це означає, що в індивідуальному розвитку можна спостерігати предкової ознаки (або палінгенезії) – наприклад, освіта в ембріонів ссавців зародкових листків, хорди, зябрових щілин та ін Однак в ході еволюції з’являються нові ознаки – ценогенези (освіта провізорних, або позазародкового, органів у риб, птахів і ссавців). Явище повторення в ході ембріонального розвитку вищих організмів тих чи інших ознак більш нізкоорганізованних тварин отримало назву рекапітуляціі. Прикладами рекапітуляціі в ембріогенезі людини є зміна трьох форм скелета (хорда, хрящової скелет, кістковий скелет), освіта і збереження до тримісячного віку плода хвоста, розвиток практично суцільного волосяного покриву (на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку), освіта зябрових щілин і ін Вчення про рекапітуляцію розвинув О.М. Северцов (1866-1936), який сформулював положення про те, що онтогенез не тільки повторює філогенез, але і творить його (теорія філембріогенезів). Так, якщо зміна індивідуального розвитку йде шляхом додавання нових стадій до предкової – це надставка, або анабол; зміни, що починаються з середніх стадій, називаються відхиленням, або девіацією, нарешті, розвиток може змінитися з самих ранніх стадій, тоді це архаллаксіс (стародавній). В останньому випадку визначити предкової ознаки в індивідуальному розвитку практично неможливо. Великий внесок у розвиток ембріології внесли П.П. Іванов (1878-1942) – автор теорії про ларвальних і постларвальних сегментах первичноротих, П.Г. Светлов (1892-1974) – автор теорії про критичні періоди ембріогенезу та інші дослідники. Виділяють такі етапи ембріонального розвитку: а) запліднення - утворення зиготи; б) дроблення - утворення бластули; в) гаструляція – утворення зародкових листків (ектодерми і ентодерми); г) утворення мезодерми – третього зародкового шару; д) нейруляцію – утворення нервової трубки як зародка нервової системи у хордових ж) гістогенез – утворення тканин та з) органогенез – органів зародка (рис. 1).
Рис. 1 Схема ембріогенезу ланцетника. 1 - 5 моруляція (утворення зародка зі скупчення клітин); 6 - бластуляція (утворення одношарового зародка); 7 - 8 гаструляція (утворення двошарового зародка); 9 - початок утворення мезодерми; 10 - 14 - етапи нейруляції.
При личинковій формі онтогенезу ембріональний період починається з утворення зиготи і закінчується виходом із яйцевих оболонок. При неличинковій формі онтогенезу ембріональний період починається з утворення зиготи і закінчується виходом із зародкових оболонок. При внутрішньоутробній формі - ембріональний період починається з утворення зиготи і продовжується до народження. Зауважимо, що періодизація - це умовний поділ єдиного процесу для зручності його вивчення, а насправді індивідуальний розвиток - це неперервний процес і одна його стадія непомітно і плавно переходить у наступну. У результаті запліднення (рис. 1.153) утворюється зигота - початкова стадія розвитку нового організму. Стадія зиготи триває від кількох хвилин до кількох годин. У деяких видів тварин вже в зиготі здійснюється інтенсивний синтез білка, матрицею якого на початкових стадіях є власна іРНК яйцеклітини. У цей же час з'являється яскраво виражена двобічна симетрія. У жаби, наприклад, точка, в якій спермій проник в яйцеклітину, якраз і визначає площину симетрії зародка і положення майбутньої дорсальної губи бластопора. Встановлено, що в зиготі ссавців і людини до початку наступної стадії ембріогенезу також відбувається диференціювання і переміщення ділянок цитоплазми, що призводить до двобічної симетрії.
Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz