Главная | Форум | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Кот Бублик
Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Пользователи посетившие наш сайт:
Форма входа
Погода
Опрос посетителей
Чего не хватает на сайте
Всего ответов: 67
Гігієна.
Лекція № 3.


Гігієна води та водопостачання.
План.
1.    Фізіологічне значення води.
2.    Гігієнічні значення води
3.    Епідеміологічне значення води
4.    Гігієнічні вимоги до якості питної води на Україні
5.    Санітарні вимоги до одержання і зберігання води очищеної та води для ін'єкцій в умовах аптеки

Мільярди років тому в холодній газопиловій хмарі, що з часом згустилася, ущільнилася і стала Землею, вже містилася вода. Швидше за все, вона була у вигляді крижаного пилу. Це підтверджують дослідження Всесвіту. Уставлено, що початкові елементи для утворення води — водень і кисень в нашій Галактиці належать до найпоширеніших речовин космосу.

Фізіологічне значення води.
Добова потреба в воді – 1,5 і більше літрів на людину. З віком кількість води знижується. При порушенні водного балансу відбувається ряд фізіологічних порушень з патологічними наслідками (нецукровий діабет).
Гігієнічне значення води.
Добова потреба води залежить від регіону, може досягати до 1000 літрів на людину. За відсутності центрального водопостачання 60 л.
Класифікація забруднення води:
1.    Хвороботворними організмами.
2.    Хімічне забруднення води.
А. Неорганічними;
Б. Органічними;
В. Токсичними;
Г. Поверхнево-активними сполуками;
Епідеміологічне значення води. Близько напівмільярда людей хворіє на захворювання, які передаються через воду, 3 мільйони гине.
1.    Бактерійні антропонози (дизентерія, холера).
2.    Вірусні (гепатит, поліомієліт).
3.    Зоонозні інфекції (лептоспіроз).
4.    Паразитарні захворювання - захворювання найпростішими лямбліоз), гельмінтози (геогельмінти)
5.    Ендемічні захворювання. Пов'язані з мінеральним складом води.
Умови для розповсюдження хвороб: збудник повинен потрапити у воду, патогенні мікроорганізми повинні зберігати активність у воді, збудник повинен потрапити в організм.
Епідеміологічна характеристика спалахів захворювань.
1.    Масовість (дифузна) При залповому забрудненні мікроорганізм може потрапити у водопровідну мережу і викликати захворювання.
2.    Сезонність (рання весна)
3.    За етіологічністю.
4.    За клінікою: поліморфізм (різна по ступеню тяжкості клінічна картина)
5.    Зниження ступеня тяжкості захворювань в динаміці.
6.    Різкий підйом і повільний спад.
При харчовому: очаговість, різкий підйом і спад, приблизно однакові клінічні прояви.

Хімічний склад води.

1.    Хімічні речовини присутні в будь-якому випадку.
2.    Хімічні речовини, що потрапляють у воду в результаті дії людини.
Мінеральний склад води. У воді загальну мінералізацію зумовлюють переважно хлориди і сульфати. Ці сполуки впливають на органолептичні властивості води.
Загальна мінералізація - солі хлору і сірки. Не вище 1 г на літр. Для питної води не більше 1 г на літр. Якщо більше граму - мінеральна вода. Питна вода повинна бути без смаку. Мінеральна вода - з присмаком. Нормальна питна вода має мінералізацію - 200-400 мг на літр.Вода з показниками вище -  слабоминерализована.

Жорсткість води. Постійна і усунена жорсткість. Усунена - при кип'ятінні солі кальцію (карбонатні солі або карбонатна жорсткість КН) випадають в осад.
При зміні жорсткості води можуть спостерігатися диспептичні розлади.
Азотисті сполуки.
До 7 міліграм на літр. Визначаються в будь-якій воді. Утворюються при окислении органічних речовин у воді. При кип'ятінні знищуються сапрофітні бактерії, що з часом приводить до погіршення органолептичних властивостей води.
Колообіг нітрогену в воді:

Амміак—нітріти—нітрати.


По концентрації цих сполук можна говорити про органічне забрудення води (див. рис. 1 Колообіг нітрогену у водоймах).
Метгемоглобінемію викликають нітрити.


Рис. 1 Колообіг нітрогену у водоймах.
1. Органічні сполуки, які споживають водні тварини.
2. Продукти їх життєдіяльності під час життя та після загибелі.
3. Амоніфікуючі бактерії
4. Нітрифікуючі бактерії, які перетворюють нітрити у нітрати.
5. Засвоєння нітратів рослинами.
6. Сонячне світло.
7. Сірчанобактерії (анаероби, які спричинюють утворення у мулі сірководня)
8, 9. Колообіг вуглекислого газу.
 

Ендемічні захворювання.

Флюороз. Проявляєтя зміною суглобів. Остеопороз, тугорухливість суглобів.
Ендемічний зоб. Нестача в воді йоду, або наявність великої концентрації сполук, які його зв’язують.
Хімічні речовини, що ПОТРАПЛЯЮТЬ У ВОДУ, ЧАСТО МАЮТЬ АНТРОПОГЕННУ ДІЮ (див.табл. 2 - мапу радіаційного забруднення території Україіни цезієм - 137 нижче).

В РОЗЧИНЕНОМУ СТАНІ БІЛЬШЕ 3000 ХІМІЧНИХ СПОЛУК у водоймищах.
ГДК - гранично допустима концентрація.
1.    Вивчення впливу речовини на органолептичні властивості води.
2.    Вивчення токсичних властивостей речовини.
3.    Вплив речовини на процеси самоочищення водоймищ.
Визначається лімітуючий показник, на підставі якого встановлюється ГДК.
Якість води – етапи вивчення:
1 етап - органолептичні властивості.
2 етап - почало 19 століття. У Брюсселі документ, що НОРМУЄ  хімічний склад води
3 етап - мікробіологічні показники.
4 етап - всі разом з середини минулого століття.
Вимоги до питної води.
1.    Повинна відповідати безпеці, нешкідлива і сприятлива.
2.    Якість води повинне відповідати нормі не тільки на водопровідній станції, але і в місцях використання.
3.    Безпека питної води визначається по нормативу, що характеризує мікробну, вірусну і паразитарну дію.
4.    Нешкідливість визначається по 3 групам показників:
                            А. Узагальнені показники хімічних речовин, які містяться в природних умовах.
                            Б. Ті що утворюються у воді при очищенні або знезараженні.
                            В. Токсичніє хімічні речовини.
5. Мікробіологічні показники.

Органічне забруднення води.
Визначається по азотистих сполуках (нітрити, нітрати, аміак).
Окислюваність води - та кількість кисню, яка необхідна для окислення органіки.
Біохімічна потреба кисню - та кількість кисню, яка необхідна для біохімічного окислення води.
Мікробіологічні показники.
Паразитарне забруднення.
Водневий показник. Нормативи 6-9 рН
Гігієнічні вимоги щодо якості питної води та її санітарна оцінка на Україні. В Україні ці вимоги регламентовані санитарним законодавством -  документом ДСАНПіН (Державні санітарні правила і норми «Вода питна». Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання № 383 від 23. 12. 1996 р.)
Мікробіологічну чистоту води визначають за такими параметрами:
Мікробне число води це – кількість мікробів в 1 мл води.
Визначення колі-індексу.
Визначення колі титру.
Визначення вмісту хлору у воді;
Визначення залишкового хлору у питній воді.
ПДК за мікроорганізмами води для пиття.
Колі-титр води – мінімальна кількість води, в якій виявляють бактерії групи кишкової палички – норми визначення не менше 300.
Колі-індекс води– це кількість кишкової палички в 1 л води – норми визначення не більше 3.
Жодної цисти лямблій в 50 літрах води.

Централізоване водопостачання.
Гігієнічна характеристика джерел водопостачання.
Вимоги: доступність вододжерела, достатня водоємність джерела. Повинна бути в 1000 разів більше, ніж необхідно для населеного пункту, інтенсивність забруднення повинна піддаватися усуненню.
Джерела води: підземні, поверхневі.
Розташування джерел води.
Проточні і непроточні. Вода відкритих вододжерел коливається за складом залежно від пори року. Найбільш стабільними в цьому показники є оліготрофні озера. На глибині 10м забруднення і склад постійні.
Підземні води найбільш якісні. Діляться на грунтові і міжпластові. Глибина залягання - 2-4 метри.
Найбільш хороша - міжпластова.
Свердловини бувають напірні або артезіанські і безнапірні.
Якість води зі свердловин оптимальна. Хімічний склад залежить від геологічного складу грунту.
Методи очищення води питної:
Барабанні мікрофільтри - від грубої суспензії. Розмір часток 0.1мм. Близько 40% частинок затримуються. Майже 100% розчинених сполук незатримуються.
Коагуляція. Процес укрупнення колоїдних домішок за рахунок їх взаємного злипання. Солі алюмінію, заліза. До 80% хімічних речовин адсорбуються. Додають флоккулянты - сполуки, які прискорюють коагуляцію.
Відстоювання води.
У відстійниках флокційні методи є додатковими при відстоюванні. Особливості - для видалення поверхнево-активних речовин.
Фільтрація води - Піщані фільтри. 1-1.5 м. Повільна і швидка фільтрація. Найбільш небезпечна з погляду хімічної сполуки. Насипні, ионообенные фільтри, полупроникні мембрани. Адсорбційні фільтри. Активоване вугілля, де структура фільтру нагадує сир.
Знезараження води. Може бути хімічним і фізичним.
При використанні фізичних методів неможливо швидко визначити якість води. 90% води в світі хлорується. Використовується газоподібний хлор частіше за все при централізованому водопостачанні в крупних містах. Активну дію забеспечує або хлор, або хлоорноватиста кислота.
Хлорпотребність води хлорпоглащаемость води - Той хлор, який свзывается з органікою води.+ Активний хлор підвищує безбечність води при повторному забрудненні.
Методи хлорування води:
1. Нормальними дозами
2. З преамонізацією. Характеризується 4 фазами взаємодії хлора з водою. 1. Зв’язування з амінами з утворенням хлораміну. Для того, щоб вільних хлор не зв'язувався з фенолами. (Для того, щоб запаху не було)
3. Гиперхлорування -  кількість хлора перевищує середні норми. Необхідне дехлорування. Гіпосульфітом натрію.
4. Суперхлорування води. Додавання дози на 2 порядка вищі за норму.
Озонування води. Переваги: не утворюється хлорорганічних речовин. Недоліки: дорогий метод.
Знезараження води іонами срібла. Не псується.
Кип'ятіння води.

Санітарна охорона водоймищ. Сукупність заходів, які забезпечують збереження водоймищ для використання води.
Для України це питання стоїть доволі гостро (див. табл. 1 Екологічний стан вод України).


Табл. 1.  Екологічний стан вод України
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, причина приблизно 80% усіх захворювань пов'язана з якістю питної води. Внаслідок споживання недоброякісної питної води кожного року близько 25% населення, особливо дитячого, піддаються ризику захворювань, у тому числі все більше хвороб, які передаються через воду реєструється в Україні.
Питна вода в Україні є об'єктом пильної уваги санітарно-епідемологічноі служби, але недосконалі протоколи контролю за якістю питної води, кі приймалися ще за часів Радянського Союзу були дійсними до недавніх пір. Сьогодні прийняті нові стандарти питної води і Держсанепідслужба здійснює вибірковий лабораторний контроль за якістю питної води та води поверхневих водойм згідно із розробленими планами. Проте, як відомо, якість питної води централізованих систем водопостачання залежить від якості води вододжерел, ефективності технологій водопідготовки та методів очищення питної води, санітарно-технічного стану водопровідних мереж. Аналізуючи санітарно-гігієнічну та епідемічну ситуацію на території держави, можна констатувати, що практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту. Водночас наявні очисні споруди, технології очищення та знезаражування питної води неспроможні очистити іі до рівнів показників безпеки.
Гігіенічні вимоги до якості питної води за ДСАНПІН включають безпеку в епідемічному відношенні, нешкідливість хімічного складу, сприятливі органолептичні властивості та радіаційну безпеку. Мікробіологічні показники безпеки питної води доповнені показниками термостабільних кишкових паличок, патогенних мікроорганізмів і числом коліфагів, котрі мають бути відсутні відповідно в 0,1 л, 1 л, 1 л. На відміну від ДЕСТ № 2874-82 (розроблено за часів СРСР) ДСАНПІН включає паразитологічні показники безпеки питної води: патогенні кишкові найпростіші та кишкові гельмінти у 25 л досліджуваної води мають бути відсутні.
За токсикологічними показниками нешкідливості хімічного складу питної води серед неорганічних компонентів додано барій і нікель на рівні 0,1 мг/л. Для миш'яку, селену, свинцю норматив збільшився в 5, 10, 3 рази відповідно і становить на рівні рекомендації ВООЗ. Нормативи для нітратів та фтору залишились незмінними. ДСАНПІН включають органічні компоненти (суму тригалометанів, хлороформ, дибромхлорметан, тетрахлорвуглець, суму пестицидів) та інтегральні показники (окислюваність і загальний органічний вуглець).
Серед органолептичних показників - хлорфеноли на рівні 0,0003 мг/л. Загальна об'ємна активність УФ-випромінювачів повинна становити 60,1 Вк/л.
Станом на 01.01.2003 р. під наглядом Держсанепідслужби перебувало 21216 джерел централізованого водопостачання, вт. ч. 1120 комунальних, 5769 відомчих, 8346 сільських, 22 міжрайонні водопроводи І 132288 джерел децентралізованого водопостачання' 127126 колодязів, 3966 артезіанських свердловин, 1196 каптажів.
Кількість водопроводів, що не відповідають санітарним нормам, залишається на рівні 1999 р - 6% (комунальних - 10%, відомчих -4,8%, сільських- 10,6%).
Заходами зниження і запобігання захворюваності на гострі кишкові інфекції є систематичний бактеріологічний та санітарно-хімічний контроль за якістю питної води.
Відсоток нестандартних проб за санітарно-хімічними показниками у 2002 році склав 11,9 (у 1999р. -12,2), за бактеріологічними показниками - 5 (у 2001 р. - 5,4)
Найбільший відсоток нестандартних проб за санітарно-хімічними показниками зареєстровано в Дніпропетровській (16,9), Запорізькій (20), Кіровоградській (20,2), Луганській (24,2), Рівненській (15,7), Сумській (16,4), Херсонській (15,3) областях; за бактеріологічними - в Закарпатській (10,6), Луганській (8,6), Тернопільській (10,8) областях.
По відомчих водопроводах найвищий рівень бактеріального забруднення питної води відмічається в Закарпатській (24%), Тернопільській (14%), Вінницькій (10%) областях та м. Севастополі (12%).
Високий ступінь мінералізації питної води, особливо підземних вод, який спостерігається в південній частині України, збільшує кількість захворювань на хвороби шлунково-кишкового тракту, у тому числі на гастрити, жовчно-кам'яну та сечокам'яну хвороби. Якість води у Карпатському, Дніпровсько-Придніпровському регіонах, на Поліссі та в деяких інших місцевостях України, де спостерігається нестача мікроелементів (І, Zn, Cu, F тощо), також впливає на виникнення і перебіг хвороб.
Прогнозні ресурси підземних вод по Україні, за даними регіональної оцінки (1990 р,), становлять 61690 тис. м3/добу на км2. Розподілені вони по площі вкрай нерівномірно. Основна частина прогнозних ресурсів зосереджена у північних та північно-західних областях у межах Волино-Подільського та Дніпровського артезіанських басейнів. Південні області України мають обмежені ресурси підземних вод, тому що розташовані на територіях з несприятливими умовами формування підземних вод (Причорномор'я, південна частина Українського щита, Крим).
Прогнозні ресурси у північній частині країни становлять 100-500 тис. м3/добу на км2, а в низці районів Чернігівської та Київської областей навіть перевищують цю величину, в той час як у південних областях вони майже повсюдно не досягають 50 тис. м3/добу на км2, а у межах південної частини Українського щита та в деяких районах Причорномор'я і Прикарпаття вони прирівнюються до 5 тис. м3/добу на км2 і навіть менше. У південних областях є також площі, де підземні води практично відсутні, та площі, де прогнозні ресурси взагалі не оцінювалися. Не оцінювалися ці ресурси і на заході України в межах Карпатських гір.
По всій території України підземні води широко використовуються з різною метою. В одинадцяти адміністративних областях за рахунок підземних вод забезпечується понад 50% потреби у господарсько-питній воді. Водопостачання обласних центрів: Луганська, Львова, Полтави та Хмельницького - майже повністю здійснюється за рахунок підземних вод, а для Тернополя, Херсона та Чернівців такий шлях водозабезпечення становить понад 50%, У північних та західних областях України багато міст та селищ міського типу використовують для водопостачання тільки підземні води. Висока мінералізація підземних вод є звичайно небезпечним фактором для населення тих регіонів, де водопостачання у великому відсотку забезпечується за рахунок цих джерел водопостачання.
Внаслідок інтенсивної експлуатації підземних вод утворилися депресійні воронки в долині р. Сіверського Донця та міст Києва, Мелітополя, Полтави і Харкова (зниження рівня в центрі депресії в Києві - 70 м, в Полтаві - 80 м, в Харкові -100 м).
Вплив господарської діяльності на гідросферу України має неоднаковий ступінь в різних частинах України. Так, у північно-західних областях забруднювальні речовини в підземних водах зустрічаються переважно у межах ГДК і склад їх відповідає ДЕСТу 2874-82 "Вода питна".
Підземні води з помірним ступенем забруднення, що характеризується невеликим перевищенням ГДК забруднювальних компонентів, мають острівне розповсюдження по всій Україні з переважанням на півночі та сході. Небезпечний ступінь забруднення підземних вод характеризується високим рівнем вмісту в них забруднювальних речовин і пов'яза-' ний зі значним техногенним навантаженням на геологічне середовище, в тому числі на підземні води на півдні і сході України.
На площах з високим промисловим і сільськогосподарським' потенціалом та високою щільністю населення (Донбас, Придніпров'я, АР Крим) підземні води характеризуються надзвичайно небезпечним ступенем забруднення. Тут забруднювальні речовини в підземних водах у декілька разів перевищують норми ГДК і не відповідають вимогам.
Останніми роками спостерігається різке зменшення використання пестицидів і мінеральних добрив. Пов’язане це з високою ціною на ці хімікати. Так, в 1997 р. середні показники використання по Україні були такими: пестициди - 0,7 кг/га; мінеральні добрива - 22,0 кг/га. Проте наявна на сьогодні інформація свідчить про те, що рівень забруднення підземних вод в сільськогосподарських районах залимшається високим. Спричинене це змиванням хімікатів у водойми дощами, фільтрацію можливих залишків пестицидів на зруйнованих складах через грунтові води тощо, тобто включення хімікатів у звичайний колообіг води у природі (див. рис. 2).

Рис. 2. Колообіг води у природі.
Найбільш забруднені підземні води Донецької, Одеської областей та Автономної Республіки Крим. На жаль, в останні роки у зв'язку зі скороченням фінансування роботи з вивчення залишкового вмісту засобів хімізації сільського господарства в підземних водах різко скоротилися.
Внаслідок фільтрації забруднювальних речовин, перетоку із водоносних горизонтів з мінералізованими водами на більшості водозаборів, що розміщені в основному в промисловій частині Донбасу, відзначається збільшення мінералізації від 1,1 до 3,0 г/дм3 (ГДК: 1,0 - 1,5 г/дм3), загальної жорсткості від 10,0 до 34,5 мг-екв/дм3 (ГДК: 7,0 -10,0 мг-екв/дм3). Вміст фенолів у підземних водах в окремих місцях сягає 1,1 г/дмЗ (ГДК - 0,001 мг/дм3), роданідів -270,0 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3), ціанідів до 4,5 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3). Також відмічається підвищений вміст сульфатів, хлоридів, нітратів, азоту амонійного та інших забруднювальних речовин до значень, що перевищують норми в декілька разів.
Проблемним залишається питання щодо забезпечення населення України питною водою гарантованої якості як в якісному, так і в кількісному відношенні, а також приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних мереж та споруд тощо. Так, в АР Крим продовжували подавати небезпечну в епідемічному відношенні питну воду водопроводи у містах Керч і Феодосія. Питома вага нестандартних проб за показниками каламутності склала 38% і 16,5% (відповідно в 1999р. -51,8% і 20,8%),
Відмічається дефіцит питної води практично у всіх населених пунктах Запорізької, Донецької, Херсонської областей та м. Севастополі. Майже половина підземної води в Запорізькій області за окремими санітарно-хімічними показниками подається споживачам з відхиленням від стандарту. В Херсонській області у весняно-літній період залишається без води більша частина населення Білозірського, Бериславського, Високопільського та інших районів.
У Донецькій області дефіцит питної води склав 42% від розрахункового рівня 1995 р. Найтяжче становище із забезпеченням населення необхідною кількістю води склалось у містах Артемівську (140л, на 1 особу.), Торезі (151 л.), Добропіллі (125 л.), Дебальцеве (124 л.) та інш. В середньому по містах області на 1 людину на добу (за рік) припадає 188 літрів (в 1999 р,-202л.), що значно менше гігієнічних нормативів.
У Севастополі вже роки триває подача води за графіком, зменшуються об'єми подачі води в місто. Такий стан викликаний безводним або маловодним літньо-осіннім періодом з 2000 і до 2012 років який продовжує погіршуватисанітаний стан водойм АР Крим. Реалізація води населенню за останні 2 роки також зменшилася порівняно з 1997-1998 pp., що призвело до подачі води за жорстким графіком додатково в район Північної сторони і м. Інкерман.
Проблемою, яка призведе до загострення санітарно-епідемічної та екологічної ситуації в Миколаївській області, є скид високомінералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу. Щорічно скидається від 17 до ЗО млн. м3 високомінералізованих шахтних вод, додатково забруднених стоками господарсько-побутової каналізації Кривого Рога. Це призводить до неприпустимого забруднення річки Інгулець, яка є джерелом господарсько-питного водопостачання Миколаєва та Снігурівки. Так, перевищення допустимих концентрацій хлоридів досягло у поточному році 7 разів, сухого залишку - 9, жорсткості - 3 разів, бактеріального забруднення - у 20 і більше разів.
Важливим питанням гігієни довкілля для Одеської області є забезпечення господарсько-питних потреб населення доброякісною водою в достатній кількості.
Стан відкритих прісноводних водойм на сьогодні вкрай незадовільний внаслідок антропогенного забруднення їх басейнів на всьому протязі аж за межами України, Ріка Дніпро забезпечує водою споживачів не тільки у межах її басейну. Вона є головним, а подекуди єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу країни. Каналами Дніпро-Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5-6 км3 стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України: близько ЗО млн. людей, 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції
За даними Мінстату України (на 01,01.2002 р.), в межах 19 адміністративних областей, що входять до басейну Дніпра, викиди шкідливих речовин в атмосферу становили 4726 тис. т, скид стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти - 9509 млн. м3, з них 3336 млн. м3 забруднених; під усі види посівів сільськогосподарських структур -477 кг на 1 га; застосування пестицидів (у діючій речовині) на сільгоспугіддях (рілля та багаторічні насадження) за даними Державної станції родючості грунтів і захисту рослин склало 18,9 тис. т.
Винятковою особливістю басейну Дніпра є те, що ситуація загострюється наслідками Чорнобильської катастрофи, внаслідок якої забруднені значні площі грунтів і донних відкладів. Найбільш забруднені території ті, які зазнали впливу аварії на ЧАЕС. Забруднення, за даними ПГО "Північукргеологія", у цій зоні цезієм-137 досягає 2500-7500 Бк/кг (див. таблицю),



Табл. 2. Мапа радіаційного забруднення території Україіни цезієм - 137.

стронцієм-90 - 75-500, а подекуди 1500 - 10000 Бк/кг. На території басейнів Прип'яті і Дніпра зосереджено близько 450 тис. кюрі цезію-137 і близько 70 тис. кюрі стронцію-90. Потенційне надходження у води радіонуклідів із забруднених територій за рахунок поверхневого змивання за рік може становити 1 -2% для стронцію-90 і 0,1 - 0,3% для цезію-137, Водосховища каскаду стали своєрідними накопичувачами радіоактивних речовин. Рівні забруднення радіонуклідами, токсичними хімічними елементами, органічними сполуками грунтів, підземних вод, біосфери в окремих районах досягли критичних значень.
Якість води Дніпра в межах України в основному відповідала II класу поверхневих джерел водопостачання. Результати лабораторних досліджень води свідчать, що в створах більшість органолептичних, фізико-хімічних показників не перевищують нормативні рівні. Найчастіше виявляються перевищення санітарних нормативів за показниками органічного та біологічного забруднення (індекс ЛКП, коліфаги), низки специфічних речовин органічного походження (нафтопродукти, феноли), заліза та марганцю. У літній період (до серпня) відмічались явища "цвітіння" водосховищ, проте розміри цього явища значно менші рівня 1999 р. Процеси самоочищення у водосховищах відбуваються задовільно, про що свідчать дані санітарно-бактеріологічних досліджень. Значний об'єм стічних вод, в тому числі і недостатньо очищених, що скидаються у Дніпро, призводить до забруднення води умовно патогенними бактеріями та вірусами. Особливо погіршується якість води за мікробіологічними показниками у повінь. Кількість коліфагів перевищувала норму у 2 - 10 разів, були виявлені ен-теровіруси, аденовіруси, Залишкових кількостей ядохімікатів та пестицидів вище гігієнічних нормативів не виявлено. Яйця гельмінтів також. У 2000 р. перевищень допустимих концентрацій цезію-137 та стронцію-90 у воді р, Дніпро відповідно до вимог діючих державних гігієнічних нормативів "Допустимі рівні вмісту 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді" (ДР-97) не виявлено.
Згідно з результатами лабораторних досліджень, якість питної води в областях, які розташовані в басейні Дніпра, у 2000 р. дещо поліпшилася порівняно з 1999 р,, у Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Дніпропетровській та Херсонській областях як за санітарно-хімічними, так і бактеріологічними показниками. У Київській області залишається на рівні 1999 року, Погіршилися показники у Запорізькій області та м. Києві.
Вода річки Дністер у межах Львівської області протягом усіх річних сезонів за органолептичними показниками відповідала вимогам СанПІНу 4630-88 у всіх створах. Показники бактеріологічного забруднення Дністра в окремі періоди мають тенденцію до погіршення її якості від витоку до виходу за межі Львівської області у зв'язку з надходженням забрудненого поверхневого стоку, а також недостатнього очищення господарсько-побутових вод низки населених пунктів. Разом з тим самоочисна здатність річки збережена. Кількість радіонуклідів у воді створів № 4, 5 не перевищувала веичин, що характерні для Львівької області. Протягом усіх сезонів спостерігалося підвищення ступеня бактеріологічного забруднення. Індекс ЛКП визначався у межах 62000 - 2400000 дм. куб., індекс ешерихію колі - від 62000 до 240000 дм. куб. Якість води річки Дністер у межах Івано-Франківської області порівняно з минулим роком, а також в динаміці по ствоах № 6-10 залишається стабільною. У створах №№ 6, 7 щоквартально відмічаються перевищення ГДК щодо нафтопродуктів, На межі Хмельницької та Тернопільської областей (створ №18) протягом року спостерігалося перевищення допустимого нормативу БСК 20 у 2,3 - 2,6 рази, а також кольоровості у значеннях 22,1 - 36,3 мг/л.
Як показали лабораторні дослідження, значного погіршення води ріки Сіверський Донець у межах Харківської області за фізико-хімічними, органолептичними показниками порівнянне з 1999 р. не спостережено. Але екологічний стан за зовнішніми (біологічними, гідробіологічними) показниками річки Сіверський Дінець на сьогодні можна вважати критичним. Щодо бактеріологічних показників, то якість води річки залишається практично на рівні 1999 р. Як і раніше, основною причиною забруднення Сіверського Донця та його приток є неочищений поверхневий стік з території міста Харкова та області. Ця система водоскиду була запропонована у 50-х роках мнулого століття і до сих пір не переглядалась. Щодобово з міської території Харкова та області в період атмосферних опадів, танення снігу, поливу території змивається до 2930 тис.м3 забрудненої води, де в десятки разів перевищені ГДК щодо нафтопродуктів, завислих речовин, солей важких металів та інш. Якість води ріки Сіверський Донець у межах Луганської області відноситься за органолептичними та хімічними показниками до II класу джерел господарсько-питного водопостачання, але за рівнями БПК 5 та індексу ЛКП вода джерела не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і потребує для забезпечення населення питною водою надійних методів знезаражування та проведення постійного санітарно-бактеріологічного та санітарно-вірусологічного контролю.
По всіх областях України проблема водопостачання населення поглиблюється тим, що частина сільських водопроводів стала безгосподарною з причин розформування сільських колективних господарств і несвоєчасної їх передачі у власність органів місцевого самоврядування.
При розподілі майна колишніх КСП не виконується, а у деяких випадках не звертається увага на Указ Президента України від 15.06.99р. за №648/99 "Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність", внаслідок чого сільські водопроводи залишаються безгосподарчими.
Незадовільно вирішуються питання поліпшення санітарно-технічного стану сільських водопроводів, проведення поточних і капітальних ремонтів споруд і мереж, проведення очистки і дезінфекції споруд; організації постійного знезараження води перед подачею в мережу з джерел, неблагополучних з точки зору епідемічного забруднення.
Як вже доводилося, основний показник бактеріального забруднення питної води у водопровідній мережі - колі-індекс. Із усіх відхилень від санітарно-гігієнічних нормативів 97,7% були за колі-індексом, а у половини з них колі-індекс сягав понад 20, що свідчить про значний рівень фекального забруднення та загрозу виникнення епідускладнень.
У 2003 році в Україні зареєстровано 46 спалахів інфекційних хвороб, із них 8 (17,4% - тобто кожний п'ятий) пов'язаний із якістю питної води. І якщо в усіх зареєстрованих спалахах постраждало 1047 осіб, в тому числі 571 дитина, то через брудну воду захворіло 283 (27,0%) особи, серед них 120 дітей. За походженням ці спалахи можна поділити на вірусні та бактеріальні. Чинниками перших були збудники гепатиту А та ротавіруси. В етіології бактеріальних спалахів зареєстровані шигели Флекснера, Зонне та сальмонели, в тому числі збудники черевного тифу. Спалахи черевного тифу реєструвалися у Дніпропетровській області: у м. Синельниковому-3 випадки, у Донецькій області: у м. Шахтарську - два спалахи і Волновахському районі - 15 випадків. Спалахи також реєструвалися у Закарпатській області (у м. Сваляві - 7 вип.) та у м. Одесі (З вип.). Як встановлено епідрозслідуванням, більшість спалахів черевного тифу була пов'язана з неякісною питною водою. У поточному році зареєстровано чотири спалахи, пов'язані з якістю питної води. Постраждало 3463 особи (тобто 85,5% від усіх хворих, зареєстрованих при епідускладненнях), у тому числі 2330 дітей. Цього року чинниками таких випадків були віруси (збудники гепатиту А, ротавіруси та ентеровіруси).
З кінця 2011 року в країні розпочалася чергова епідемічна хвиля захворюваності на вірусний гепатит А, Найвірогіднішою причиною збільшення захворюваності є вживання недоброякісної питної води як централізованого водопостачання, так і шахтних колодязів. Про це свідчать спалахи, що виникли у Львівській та Донецькій областях, Так, за минулий період року зареєстровано спалах вірусного гепатиту А в декількох регіонах країни.
Загальний стан децентралізованого водопостачання залишається незадовільним, і не помітно тенденції до його поліпшення.
Основними пріоритетами щодо поліпшення якості води є:
прийняття Закону України "Про питну воду і питне водопостачання";
поетапне впровадження в дію розробленого МОЗ України ДСанПІНу "Вода питна (ДСанПІН № 383). Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання";
охорона і поліпшення стану джерел водопостачання; оновлення водопровідно-каналізаційних мереж;
удосконалення та впровадження нових технологій водопідго-товки та очищення стічних вод, ліквідація диспропорції між потужностями водозабірних та каналізаційних очисних споруд; удосконалення контролю якості питної води;
розробка планів першочергових заходів спільно з держадміністраціями щодо визначення населених пунктів, де склалася критична ситуація з водопостачанням, та забезпечення їх якісною питною водою з централізованих водопровідних систем;
вжиття додаткових заходів, спрямованих на виконання завдань, передбачених Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (Чернігівська, Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області та м.Київ);
широке використання присіт роїв індивідуального та колективного доочищення води в установах, будинках, квартирах; вирішення питання своєчасної передачі сільських водопроводів у власність органів місцевого самоврядування;
розробка та запровадження на міжгалузевому рівні поглиб леного моніторингу якості води в річках Дністер та Дунай.
Санітарні вимоги до одержання і зберігання води очищеної та води для ін'єкцій в умовах аптеки.
Відповідь: Згідно Інструкції по санитарно-противоэпидемиологическому режиму аптек, затвердженої наказом № 139 від 14. 06. 93р. та
Інструкції по санитарно-противоэпидемиологическому режиму аптек, затвердженої наказом № 275 від 15. 05. 2006р.
Часы
Научно-образовательный раздел
Новости КЛУБА




















Архив новостей КЛУБА

Мы в YouTube
Поиск
Друзья сайта
http://biology-travel.at.ua/
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!
Червона книга України


продвижение сайта бесплатно продвижение сайтов
Приют для животных в Харькове
Copyright Клуб "Парусник". Design by Aid. © 2007 - 2017
Хостинг от uCoz