Лекція 2. Підцарство Найпростіші, або Одноклітинні –PROTOZOA Найбільш
характерна особливість – одноклітинність (тіло складається з однієї
клітини). Клітина найпростішого – самостійний організм, якому властиві
усі життєві функції: обмін речовин, рух, розвиток, розмноження. Поширені
на Землі всюди. Найбільше у водному середовищі. Мають важливе значення у
кругообігу речовин у біосфері. Мешкають у землі – впливають на
родючість ґрунту. Є їжею для багатьох видів тварин, їх личинок. Багато
видів є паразитами диких і домашніх тварин, людини, а також збудниками
тяжких захворювань.
Загальна характеристика одноклітинних
Нервова система – відсутня.
Будова тіла: оболонка
(пелікула), ядро (одне або декілька), цитоплазма з органоїдами. Форма
тіла буває постійна, буває непостійна. Мають голе тіло, у деяких
замкнуте в черепашку.
Система руху. Рух: за допомогою псевдоніжок, джгутиків, війок, реактивним способом.
Травлення: через поверхню тіла, у більш розвинених через клітинний рот і клітинну глотку. Утворюють травні вакуолі.
Газообмін: через поверхню тіла.
Перенесення речовин: шляхом дифузії, токами цитоплазми.
Виділення продуктів дисиміляції: через поверхню тіла. Видільні (пульсуючі, скоротливі) вакуолі.
Розмноження: безстатеве, статеве.
Розвиток: простий, складний.
Ураження
нових територій здійснюється за допомогою цист. Цисти мають велику
стійкість до умов навколишнього середовища. Дають можливість тварині
запобігати несприятливим умовам. Можуть розповсюджуватися мухами.
Інцистування – процес
при якому псевдоподії втягуються, харчові частки видаляються назовні,
тіло округляється. Ектоплазма виділяє міцну оболонку.
Систематика одноклітинних. Клас Корененіжки RHIZOPODA Амеба звичайна Amoeba proteus.
Тіло
асиметричне, покрите тонкою еластичною мембраною. Форма тіла
непостійна. Тіло прозоре. Найбільші представники розміром до 2 мм.
Живляться різними мікроорганізмами. Мешкають у стоячих і мало протічних
водоймищах в донному мулі або на водній рослинності. Рухаються, утворюючи в любій частині тіла псевдоподії (псевдоніжки), перетікаючи в них. Розмножуються простим діленням. Колоніальні амеби (клітинні слизовики) Dictiostelia sp. Мешкають у ґрунті. Під час розмноження до 200 000 клітин зливаються і повзуть по землі. Розмножуються спорами, які проростають у вологих місцях. Амеба дизентерійна Entamoeba histolytica Розміри до 30 мкм. Паразитують на різних тваринах. Живуть у товстому кишечнику,
порушуючи епітелій. Рухливі. Викликають амебіоз (кривавий пронос). Амеба форелева Amoeba salmonium Розміри до 20 мкм. Живуть у нирках, порушують процеси виділення (водянка).
Хворі риби, в першу чергу цьоголітки, стають кволими, дихання утруднене,
покриви тіла стають блідими, очі мутніють. Амебіоз бджіл викликає Malpighamoeba mellificae
Клас Рослинні джгутикові PHYTOMASTIGOPHOREA Евглена зелена Euglena viridis (рис. 1)
Мешкають
у стоячих водоймищах (включаючи калюжі). Спостерігаються переходи від
рослинного (автотрофного) до тваринного (гетеротрофного) живлення.
«Цвітіння» води.
Клас Тваринні джгутикові - ZOOMASTIGOPHOREA Трипаносома Tripanosoma sp. Розміри тіла до 40 мкм.
Рис. 2. Будова і
стадії розвитку трипаносоми: 1 — типова трипаносомна стадія (а — джгутик —
цитоплазма, в — ондулююча мембрана, г — ядро, д — базальне тільце, е —
кинетопласт); 2 — критидіальна стадія; 3 — лептомонадна стадія.
Паразити крові різних тварин (ссавців, птахів,
плазунів, земноводних, риб), а також людини. Всього відомо понад 100
видів. Викликають тяжкі захворювання, в т.ч. «сонну хворобу». Сонна хвороба має два періоди: 1) (паразити мешкають у крові) – пропасниця (лихорадка); 2) (паразити переходять у спинномозкову рідину) – нервово-паралітичні явища, сонливість, виснаження і смерть.
Лямблія (Lamblia
intestinalis).
Розмір тіла – 10-18 мкм. Вегетативна форма являє собою організм грушоподібної форми, що розділена за поздовжною віссю опорним утворенням – аксостилем. В передній частині тіла знаходяться два ядра. Протоплазма не містить вакуолей, є фібрили, що виконують опорну функцію. Мітохондрії та Апарат Гольджі відсутні, дихання анаеробне. На тупому кінці є дископодібне вдавлення – присоска, за допомогою якої лямблія прикріплюється до епітелію тонкого кишечника. Розміри паразита 10 – 20 мкм в довжину та 5 – 15 мкм у ширину. Рух здійснюється за допомогою чотирьох пар джгутиків. Доросла форма має 2 ядра. В кишечнику людини лямблії утворюють овальні цисти 8 – 12 мкм довжиною та 3 – 10 мкм шириною. Вони оточені хітиновою оболонкою та містять 2 - 4 ядра.
Мешкають в тонкій кишці, інколи проникають у шлунок і жовчний міхур. В
товстій кишці утворюють цисти довжиною 10-14 мкм. Зараження відбувається
цистами з водою і їжею. В навколишньому середовищі існують до 30 діб. Уражається
кишечник (тоща кишка, дванадцятипала кишка). Характерні диспепсичні
явища, можливий холецистит, гепатит, стан підвищеної чутливості до
алергенів (токсинів), , які виділяють лямблії. Хворіють переважно діти. Трихомонада кишкова (Trihomonas
hominis). Розміри тіла 8-20 мкм, має 5 джгутиків спереду. Мешкає в
товстій кишці. Патогенна дія не встановлена. Цист не утворює, зараження
відбувається з водою, їжею, через немиті руки. Трихомонада піхвова (Trihomonas
vaginalis) Паразитує в піхві жінок та в сечовивідному каналі чоловіків.
Викликає захворювання трихоманоз. Розміри набагато більші ніж у
кишкової трихомонади, складають 4-30 мкм. Тіло – грушоподібне, має
чотири джгутики, споровий стержень – акростиль. Цист не утворює,
розвивається без зміни хазяїв. Зараження відбувається лише при статевих
контактах та іноді через засоби особистої гігієни. При гострому
протіканні хвороби спостерігаються виділення , свербіння в області
зовнішніх статевих органів. Спостерігаються характерні серозно-гнійні
виділення. Запалення у жінок проходить в області сечовивідного каналу,
піхви та каналу шийки матки. Дуже рідко трихомонада проникає у саму
матку. У чоловіків уражаються сечовивідний канал, передміхурова залоза,
крайня плоть. Збудник костіозу риби Costia necatrix Паразитує
на шкірі і зябрах. Уражуються мальки коропових риб. На тілі з’являється
блакитний наліт, некрози. Зябра стають блідими, покриваються слизом.
Хворі мальки погано живляться, накопичуються біля поверхні води.
Тип Споровики SPOROZOA Ряд Кокцидії Coccidia Еймерія Eimeria sp. Паразитують на ВРХ, свинях, вівцях, кролях, курях, рибі тощо. Видоспецифічні. Розвиваються в епітеліальних клітинах кишечнику (еймеріоз). Розмножуються ооцистами. Цикл розвитку еймерії Носії хвороб. Ряд Кров’яні споровики Haemosporidia Паразитують
у крові ссавців і птахів. Вузьковидоспецифічні (відомо понад 100
видів). Є внутрішньоклітинними паразитами. У корів, коней, собак та ін.
викликають піроплазмози. Ознаки хвороби: пропасниця, малокрів’я, жовтуха. Смертність понад 60%. Носії хвороби – кліщі.
Малярійний плазмодій Plasmodium vivax Переносники - комарі роду Anopheles. Збудники
малярії мають двох хазяїв – людину та малярійного комара роду
Anopheles. Шлях зараження людини – укус комара. Комар зі слинею заносить
до крові людини спорозоїтів – проміжних форм розвитку малярійного
плазмодія. З плином крові спорозоїти розповсюджуються по організму і
проникають у клітини печінки. З цього часу починається
передеритроцитарна частина циклу. В клітинах печінки паразити ростуть,
переходять у стадію шизонта і розмножуються шизогонією (нестатеве
розмноження). Кожний паразит розпадається на 1000 маленьких одноядерних
мерозоїтів. Клітини печінки при цьому руйнуються і мерозоїти потрапляють
у кров. У крові вони проникають у еритроцити і з цього моменту
починається еритроцитарна частина розвитку (еритроцитарна шизогонія).
Кожен мерозоїт розпадається на 8-24 маленьких мерозоїтів. Еритроцит
руйнується і паразити потрапляють у кров знову. Малярійний напад –
це типова реакція сенсибілізованого організму на дію пірог енних білків,
які звільнюються під час руйнування інвазованих еритроцитів.Під час
нападів відбувається викид біологічно активних речовин, стимулюючих
проникність судин. Стінка судини стає порозною, рідка частина крові
виходить у тканини, викликає набряк. Згущення крові сприяє розвитку
тромбозів. Гемоліз еритроцитів призводить до появі анемій.
Спостерігається порушення роботи печінки, нирок. Малярійний напад
починається з сильного ознобу і проходить зі зміною фаз: озноб, жар,
потовиділення. Шкіра бліда, холодна. Озноб триває від 10-15 хвилин до
2-3 годин і супроводжуєься дуже швидким підвищенням температури тіла до
39 – 40 оС. Посилюється головний біль, з’являється сухість у роті. Після
цього висока температура змінюється критично низькою, з’являється
профузне потовиділення. Характерні часи появи нападу під час триденної
та чотириденної малярії це ранкові та часи першої половини доби, під час
овале-малярії – виключно ввечері. Токсоплазма (Toxoplasma gondii). Статеве
розмноження відбувається в організмі хижаків сімейства котячих. В
епітелії тонкої кишки з одних ендозоїдів утворюються макрогамети, з
інших – мікро гамети. Після копуляції утворюються ооцисти. Вони
виділяються з випорожненнями у навколишнє середовище, але не живуть там
довго. Людина заражається ооцистами від собак (проміжних хазяїв), кішок
(дефінітивних хазяїв), вівець (проміжних хазяїв). При хронічній формі
хвороби в організмі можуть утворюватись цисти (не плутати з ооцистами),
які представляють собою скупчення токсоплазм. Кішка може заразитися
токсоплазмозом після з’їдання щурів або інших гризунів, які є носіями
хвороби. При цьому кішка заражається через з’їдання цист паразита. Ці
скупчення можуть існувати в організмі хворого декілька років. Хворі на
токсоплазмоз тварини можуть виділяти цисти з мокротинням, випорожненням,
молоком. Хвора людина не впливає суттєво на епідеміологічну ситуацію в
якості переносника хвороби від людини до іншої людини. Циста складена з
багатьох токсоплазм, має розміри до 100 мкм, вкрита оболонкою.
Токсоплазмоз буває придбаним та вродженим. Вродженим токсоплазмозом
хворі люди заражаються через плаценту матері. Протікання хвороби може
бути гострим, підгострим, хронічним та безсимптомним. Характерними
ознаками вродженого токсоплазмозу є враження головного мозку, враження
органів зору, цироз печінки, нефрити, гепатит, висока температура. При
безсимптомном протіканні у матері відбувається зараження плоду. Це
призводить до токсоплазмозних абортів та мертвонародженню. Токсоплазми
розмножуються в тканинах паренхіматозних органів, центральної нервової
системи, очей та полових органів. Розмноження токсоплазм супроводжується
некрозами та запальними процесами. Паразити виділяють токсини, які є
дуже небезпечними для клітин організму хворого. Токсоплазмоз у дорослих
має такі прояви: висипання на шкірі, які покривають майже все тіло. У
кішок інкубаційний період триває 6 – 9 діб. Після цього періоду
підвищується температура тіла до 40 - 41 оС. Апетит відсутній, нерідкі
проноси.
Клас Міксоспоридії Myxosporidia (слизові споровики) Паразити риб. Ураження здійснюється спорами. Уражуються різні органи: зябра, м’язи, нирки, печінка… Міксоспоридіоз форелі Myxosoma cerebralis (вертіж) Локалізується у хрящевій тканині. При масовому ураженні спори зустрічаються у головному мозку та м’язах.
Клас Мікроспоридії Microsporidia Паразитують на хребетних тваринах (риби) і безхребетних (комахи). Відомо понад 300 видів. Мікроспоридія риб Glugea anovala Cocconemа sulci паразитує на ікрі осетрових риб. Нозематоз шовковичного шовкопряда Nosema bombycis Nosema apis – збудник нозематозу бджіл (білий пронос)
Тип Інфузорії Infusoria Мають найскладнішу будову серед найпростіших. Інфузорія туфелька Paramecium caudatum
Повздовжній розріз туфельки в області глотки Інфузорія Balantidium suis Викликає балантидіаз свиней. Підвищується температура тіла, кривавий пронос, тварини худнуть, гинуть. Іхтіофтіріус – Ichthyophthirius multifillius Викликає іхтіофтіріоз риб. Риба уражується бродяжками (20-30 мкм). Розвиток відбувається на шкірі, плавцях, зябрах. Риба ніби обсипана манкою. Інфузорії кишкового тракту копитних родина Ophryoscolecidae.
В жуйних заселяють рубець шлунка (декілька кілограмів). У
непарнокопитних розвиваються в товстій і сліпій кишках. В 1 см3
налічується понад 1 млн. інфузорій. Мають як позитивне (розклад
клітковини) так і негативне (виділення продуктів дисиміляції) значення.
